"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/4657/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Бухтіярової І.О.
за участю:
секретаря Мосійчук І.М.
представника позивача Біяна В.С.
представника відповідача Ляховича Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011
у справі № 2а-488/10/0970
за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»
про стягнення податкової заборгованості
Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (далі по тексту - позивач, ДПІ в м. Івано-Франківську) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі по тексту - відповідач, ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго») про стягнення податкової заборгованості.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були проведені перевірки позивача з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів за 2007 - 2009 роки, за результатами яких складено акти від 20.03.2007 №121/23-2/03346058, від 23.04.2007 №174/23-1/03346058, від 07.11.2008 №15171/15-2/03346058, від 11.02.2009 №200/15-2, від 29.04.2009 №5424/15-2, від 23.06.2009 №7507/15-2, від 14.08.2009 №9204/15-2, від 16.12.2009 №21344/15-2/03346058.
Перевіркою встановлено, що відповідачем своєчасно не сплачувалась узгоджена сума податкового зобов'язання.
На підставі даних актів перевірок позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2007 №0000292304/0, від 04.05.2007 №0000452304/0, від 15.10.2007 №0003981502/3, від 10.11.2008 №0016021502/0, від 119.02.2009 №0000321502/0, від 08.05.2009 №0003591502/0, від 02.07.2009 №0004991502/0, від 21.08.2009 №0006051502/0, від 18.12.2009 №0010211502/0, якими до відповідача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, які залишились несплаченими.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відповідачем існує заборгованість в загальній сумі 21756485,37 грн., тому сплачені відповідачем суми податку на додану вартість позивачем правомірно були зараховані на сплату податкової заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №2181-III) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
При цьому пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Законом №2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення під час перерахування податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)І.О. Бухтіярова