24 липня 2014 року м. Київ К/800/16958/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 805/16404/13-а за позовом приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій, -
У листопаді 2013 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо винесення рішення №3265/02-044/2437500076 від 18.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску та скасувати зазначене рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок перерахування ОСОБА_1 авансових платежів до Пенсійного фонду України у 2010 році на кінець року виявилася переплата в розмірі 22719,00 грн., яку управління повинно було зарахувати в рахунок погашення сплати єдиного внеску.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька від 18.07.2013 року №3265/02-044/2437500076 про застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 7065,12 грн. скасоване. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 займається приватною нотаріальною діяльністю та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Станом на 02.04.2012р. на особовому рахунку ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по єдиному внеску у сумі 21635,79 грн. Згідно акту звірки нарахованого та сплаченого єдиного внеску за 2011 рік №8/9 на особових рахунках платника по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обліковувалася переплата у сумі 22719,63 грн.
ОСОБА_1 8 листопада 2012 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області із заявою про перерахування коштів у розмірі 22719,63 грн. з рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2 на рахунок для сплати єдиного внеску -НОМЕР_3.
Рішенням управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області від 18.07.2013 року № 3265/02-044/2437500076 до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальному розмірі 7065,12 грн..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно звіту позивача за 2011 рік сума нарахованого та несплаченого єдиного внеску складала 21635,79 грн., станом на 02.04.2012 на особовому рахунку позивача обліковувалася недоїмка по єдиному внеску у сумі 21635,79 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на те, що на особових рахунках платника по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обліковувалася переплата у сумі 22719,63 грн. у відповідача не було підстав для прийняття спірного рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин(Далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Згідно ч.5 ст.9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Пунктом 4.5.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, передбачено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно, в тому числі ті, які займаються нотаріальною діяльністю, сплачують єдиний внесок до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації.
Згідно п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску в разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.11 ст.9 і ч.10, ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI в разі несвоєчасної сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції: штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Таким чином, підставою для застосування фінансових санкцій є несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично грошові кошти в сумі більшій ніж необхідній для сплати єдиного внеску були сплачені позивачем на рахунок управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька за іншим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також встановлено, що ОСОБА_1 8 листопада 2012 року звертався до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області із заявою про перерахування коштів у розмірі 22719,63 грн. з рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2 на рахунок для сплати єдиного внеску - НОМЕР_3.
Отже, ОСОБА_1 кошти були вчасно перераховані на рахунок територіального органу Пенсійного фонду та знаходилися у користуванні органів Пенсійного Фонду, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 не було допущене порушення строку сплати єдиного внеску за 2011 рік, а у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до позивача.
Також, апеляційним судом зроблений вірний висновок стосовно того, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача не підлягають задоволенню, оскільки скасування оскаржуваного рішення є достатнім для повного захисту прав позивача та відновлення стану який існував до його прийняття.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області відхилити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: