"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/26221/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду в Автономної Республіки Крим від 01.07.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011
у справі №2а-6023/10/13/0170
за позовом ОСОБА_2
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
про скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономній Республіці Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Нижньогірському районі АРК) №0002191700/0 від 15.07.2009.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011, позов задоволено повністю.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0002191700/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 7229,70 грн. відповідно до п. 4.1, пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп. 9.6.1, пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV (далі по тексту - Закон №889- IV).
Зазначена сума податку була нарахована відповідачу відповідно до п. 9.6 ст. 9 зазначеного Закону, при цьому грошові кошти в сумі 48198,00 грн. отримані позивачем, були визначені як доход - інвестиційний прибуток, що розрахований як різниця між доходом, одержаним платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, і його вартість, яка розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Відповідач дійшов висновку, що даний інвестиційний актив був дарований (переданий, наданий як пожертвування або одержаний іншим способом безкоштовно) платнику податку - позивачу, у зв'язку з чим вважається придбаним за нульовою ставкою; при подальшому продажу платником податку такого інвестиційного активу інвестиційним прибутком вважається вся сума доходу, одержаного внаслідок такого продажу. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що сума податку, який повинен сплатити позивач, складає 7229,70 грн. (48198,00 грн. *15% (ставка податку)).
Відповідно до вимог пп. «в» п. 1.3 ст. 1 Закону №889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Згідно з пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-IV до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 4.3.3 та пп. 4.3.17 ст. 4 Закону №889-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-XII (далі по тексту - Закон №1560-XII) інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Як слідує з преамбули Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 №290/96-ВР (далі по тексту - Закон №290/96-ВР), зазначений Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі, тобто є спеціальною нормою з питань приватизації в агропромисловому комплексі, тобто, саме цим Законом визначені порядок та підстави отримання державного майна (акцій) новоствореного підприємства в процесі приватизації.
Судами встановлено, що позивач отримав акції у зв'язку з виконанням ним певних завдань та обов'язків в радгоспі «Весна» у якості працівника. Таким чином, витрати, пов'язані з отриманням акцій ВАТ «Радгосп «Весна», були здійснені позивачем не у грошовій або матеріальній формі, а в формі трудової участі у створенні активів підприємства, що на час їх створення знаходились в державній власності.
Так, ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону №290/96-ВР працівникам підприємства, що приватизується, надано право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів). Працівники сільськогосподарських підприємств також мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів).
Передача працівникам підприємства, що приватизується, акцій як безоплатно, так і шляхом пільгового придбання, є результатом трудової участі зазначених осіб у створенні об'єктів народного господарства, що прямо передбачено ст. 6 Закону №290/96-ВР.
Відповідно до вимог п. «з» ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними ст. 25 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».
Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону №889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): 4.3.18. сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
Таким чином, законодавцем з урахуванням особливості отримання земельних та майновий паїв, акцій, отриманих в процесі приватизації, платникам податку з доходів фізичних осіб - громадянам надано пільгу стосовно оподаткування податком, тобто сума податку з вартості зазначених паїв та акцій не нараховується і не сплачується.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду в Автономної Республіки Крим від 01.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров