22 липня 2014 року м. Київ К/9991/59625/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головчук С.В., Ємельянової В.І., Мойсюка М.І.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Запоріжжі державної адміністрації про стягнення допомоги на дитину, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Запоріжжі державної адміністрації на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 серпня 2011 року, -
У грудні 2008 року позивач звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що є особою яка здійснює догляд за дитиною до трьох років, а відтак має право на допомогу по її догляду виходячи з розміру прожиткового мінімуму, відповідно до статті 15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 22 березня 2001 року №2334-ІІІ (далі Закон №2334-ІІІ) та статті 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III).
Посилаючись на те, що вимоги Законів №2334-ІІІ і № 2240-III не виконані, а звернення про виплату допомоги по догляду за дитиною до трьох років у відповідності з її вимогами залишено без задоволення, просила стягнути з відповідача таку за 2007-2008 роки.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 серпня 2011 року позов задоволено частково, визнано дії неправомірними, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до трьох років з 9 липня по 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є особою яка здійснює догляд за дитиною до трьох років, отримує допомогу по її догляду відповідно до статті 15 Закону №2334-ІІІ.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону №2334-ІІІ, у редакції даного періоду.
За приписами частини першої статті 15 Закону №2334-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У.
Так, за приписами абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У, допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У, у частині допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому органи праці зобов'язані були діяти в межах вимог статті 15 Закону №2334-ІІІ.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, відповідно до вимог статті 15 Закону №2334-ІІІ, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007.
Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на органи праці законодавством.
Таким чином, рішення судів у наведеній частині відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Запоріжжі державної адміністрації відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.В. Головчук
В.І. Ємельянова
М.І. Мойсюк