Справа № 127/2-4536/11 Провадження № 22-ц/772/2280/2014 Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г. М.
Категорія: 27 Доповідач: Марчук В. С.
"21" липня 2014 р. м. Вінниця
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої судді: Марчук В.С.,
Суддів: Жданкіна В.В., Міхасішина І.В.
При секретарі: Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 24 січня 2012 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
10 жовтня 2011 року позивач звернувся у Ленінський районний суд м. Вінниця з даним позовом. Сої вимоги він мотивував тим, що 18.06.2008 року між КС «Злагода» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5526к, за яким останній було надано кредит в сумі 15000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 65 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів 18.06.2010 року. У разі неналежного виконання умов договору позичальником, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.
Того ж 18.06.2008 року між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №П-189, за яким ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_3 за договором кредиту №5526к та зобов'язався перед КС «Злагода» відповідати за виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3
Крім того, 18.06.2008 року між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № П-190, за яким остання теж виступила поручителем ОСОБА_3 за договором кредиту №5526к від 18.06.2008 року та зобов'язалася перед КС «Злагода» відповідати за виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3
Отримавши кредитні кошти відповідно до укладеного кредитного договору, ОСОБА_3 не виконувала належним чином умов даного договору, тому виникла заборгованість.
Згідно наданого позивачем уточненого письмового розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 5526к від 18.06.2008 р. станом на 01.07.2011 р. становить 72767,77 грн. та складається з: 14371,37 - заборгованості за кредитом; 54084,99 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом та 4311,41 грн. - штрафу.
Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів солідарно вказану суму заборгованості та судові витрати, які складаються з судового збору і витрат на правову допомогу.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 24.01.2012 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача борг за договором №5526к від 18.06.2008 року в сумі 59266,78 грн. Також вирішене питання судових витрат.
Своїм рішенням суд частково задовольнив позов, зменшивши розмір заборгованості за відсотками до 40584,99 грн., інші вимоги задоволені повністю.
Відповідач ОСОБА_2 оскаржив дане заочне рішення в апеляційному порядку, так як вважає, його незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості саме з нього - з ОСОБА_5; в іншій частині рішення не оскаржує.
Апелянт вважає, що позивач пропустив строк на звернення в суд з позовом до нього, як до поручителя, передбачений ст. 559 ЦК України, тому позов задоволено не правильно.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційну скаргу слід задовольнити частково у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, дане рішення суду зазначеним вимогам відповідає не у повній мірі.
Так, судом встановлені наступні обставини..
18.06.2008 року між КС «Злагода» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5526к, за яким останній було надано кредит в сумі 15000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 65 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів 18.06.2010 року. У разі неналежного виконання умов договору позичальником, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.
Того ж 18.06.2008 року між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №П-189, за яким ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_3 за договором кредиту №5526к та зобов'язався перед КС «Злагода» відповідати за виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3
Крім того, 18.06.2008 року між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № П-190, за яким остання теж виступила поручителем ОСОБА_3 за договором кредиту №5526к від 18.06.2008 року та зобов'язалася перед КС «Злагода» відповідати за виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3
Отримавши кредитні кошти відповідно до укладеного кредитного договору, ОСОБА_3 не виконувала належним чином умов даного договору, тому виникла заборгованість.
Згідно наданого позивачем уточненого письмового розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 5526к від 18.06.2008р. станом на 01.07.2011 р. становить 72767,77 грн. та складається з: 14371,37 - заборгованості за кредитом; 54084,99 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом і 4311,41 грн. - штрафу.
Далі суд виходив із встановлених зазначених обставин та керувався нормами ст.1054 ч.1, ст. 553 ч.1, ст. 554 ч.ч.1,2 ЦК України і дійшов до висновку про необхідність задоволення позову стосовно всіх відповідачів. При цьому суд зіслався на норми ст. 551, ст.550 ч.1 та ст.549 ч.1 ЦК України і дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Разом з тим, суд помилково не звернув уваги на обставину, що відповідно до п.5 договору поруки №П-189, укладеного 18 червня 2008 року між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, даний договір поруки припиняється з виконанням зобов'язань у повному обсязі.
Зазначена умова договору означає, що строк дії поруки не встановлено, виходячи з вимоги ст. 252 ЦК України.
У ч.4 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Пунктом 2.1 договору-кредиту №5526к від 18.06.2008 року встановлено, що кредит надавався строком на 24 місяці від дати надання Позичальнику кредиту, тобто з 18 червня 2008 року по 18 червня 2010 року включно.
Отже строк виконання основного зобов'язання настав 18.06.2010 року. З даним позовом позивач звернувся в суд лише 10 жовтня 2011 року - більше ніж через рік з часу настання строку виконання основного зобов'язання.
Враховуючи зазначені обставини та норму ч.4 ст. 559 ЦК України, дія договору поруки №П-189, укладеного 18 червня між КС «Злагода», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, припинилася. А відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_2, відсутні.
За таких обставин, рішення суду в частині задоволення вимог, заявлених до ОСОБА_2, ухвалене за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, тому його у цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_2 У решті рішення суду залишити без змін.
Мотивація позивача, що ОСОБА_2 отримав вимогу КС «Злагода» про повернення боргу у липні - серпні 2010 року, тому відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України та п. 24 Постанови Пленуму ВСС України № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», порука не припинена, помилкова, виходячи з наступного.
З наданих суду копій, надісланих ОСОБА_2, листів-вимог за № 2/1159 від 29.09.2009 року та №2/686 від 27.07.2009 року про погашення боргу з копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, видно що ці поштові відправлення були повернуті адресату за закінченням терміну зберігання.
Крім того, у ч.4 ст. 559 ЦК України сказано, що якщо строк основного зобов'язання не встановлено, або встановлено моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Враховуючи, що відповідно до п.5 договору поруки №П-189, укладеного 18 червня 2008 року, строк дії даного договору не встановлено, то відсутні підстави говорити про пред'явлення такої вимоги та її наслідки.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 24 січня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Злагода» боргу за договором №5526 від 18.06.2008 року та судових витрат - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором кредиту - відмовити.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді/підписи/
З оригіналом вірно
суддя: В.С. Марчук