24 липня 2014 року Справа № 9104/80985/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
10 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» звернулось в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 року.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 11 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022300, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» зобов'язане перерахувати до Державного бюджету України 9668 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 75коп., в тому числі 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. за основним платежем та 1933 (одну тисячу тридцять три) грн. 75коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Порушення виявлено під час проведення планової виїзної перевірки. Результати планової виїзної перевірки оформлені актом від 27 грудня 2010 року №1340/23/35969900. Зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач по справі вважав незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також, апелянт по справі зазначив, що при розгляді справи судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки доказам, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме суд не звернув жодної уваги на доводи представника Позивача про те, що порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7; пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним у відносинах здійснених позивачем з ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдінг», ПП «Вілмат-Електрик».
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач у адміністративному позові посилається на операції з контрагентами: ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдінг», ПП «Вілмат-Електрик», проте дані суб'єкти господарювання ніякого відношення до оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 року не мають, а сума, що донарахована, визначена з неправильного віднесення позивачем сум податкового кредиту по імпортній операції з контрагентом - АТ «Інвестиція» (Польща). Також, судом першої інстанції було зазначено, що з приводу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», ПП «Вілмат-Електрик» та правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то спір про скасування податкового повідомлення-рішення №0000033300 від 11 січня 2011 року про сплату податку на додану вартість на суму 625946,25грн. в тому числі 500757грн. за основним платежем та 125189,25грн. штрафних (фінансових) санкцій був предметом розгляду у Тернопільському окружному адміністративному суді при розгляді іншої адміністративної справи.
Проте, з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача погодитись не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем по справі, 27 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі було складено акт №1340/23/35969900.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з акта відповідача по справі за №1340/23/35969900 від 27.12.2010 року (а.с.58), у висновку, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7; пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених з ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдінг», ПП «Вілмат-Електрик», - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» занижено податок на додану вартість за травень 2009 року в сумі 7735грн. та неправомірно задекларовано суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 500757грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 500757грн.
11 січня 2011 року відповідачем по справі, на підставі акта перевірки №1340/23/35969900 від 27 грудня 2010 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022300, яким позивачу по справі було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 3014010100, Податок на додану вартість із вироблених в Україні (робіт, послуг) на 9668,75грн, в тому числі: 7735грн. за основним платежем та 1933,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача викладених в позовній заяві і апеляційна скарга підлягає до задоволення, так як доводи, відповідача якими він мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не є обґрунтованими. Зокрема, відповідач по справі зазначав, що посилання позивача на операції з контрагентами: ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», ПП «Вілмат-Електрик» немає відношення до оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 року, а сума що донарахована, визначена з неправильного віднесення позивачем сум до податкового кредиту по імпортній операції з контрагентом - АТ «Інвестиція» (Польща). Однак, колегія суддів вважає зазначити, що таке твердження відповідача суперечить, його ж акту перевірки №1340/23/35969900 від 27 грудня 2010 року і оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню.
Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ» - задоволити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року по справі № 2-а-1970/1614/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Підволочиському районі №0000022300 від 11 січня 2011 року.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Богаченко С.І.
Суддя Качмар В.Я.
Суддя Мікула О.І.