21 липня 2014 р. Справа № 876/3232/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2014 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
УПФ України у Залізничному районі м. Львова 26.03.2013 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови державного виконавця від 18.03.2013 року ВП №36971034 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-1459/11 виданим Залізничним районним судом м. Львова від 01.03.2013 року.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України у Залізничному районі м. Львова просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач не має статусу територіального підрозділу центральних органів виконавчої влади, а тому відповідачем порушено підвідомчість виконавчих проваджень, встановлену ст.21 Закону України «Про виконавче провадження».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №36971034 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-1459/11, виданим Залізничним районним судом м. Львова 01.03.2013 року про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 14 січня 2011 року відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 14 січня 2011 року відповідно до ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (з наступними змінами і доповненнями) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» та пред'явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 18.03.2013 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника виконати вище зазначене рішення суду до 25.03.2013 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України є органом виконавчої влади, а УПФ України у Залізничному районі міста Львова - територіальним підрозділом цього органу.
Однак, відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Тому твердження позивача про непідвідомчість даної справи саме Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за неналежним місцем виконання рішення суд вважає не правильним.
Оцінюючи покликання апелянта на непідвідомчість справи ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, суд керується ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», за якою саме на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції покладається виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема територіальні підрозділи центральних органів державної влади, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Згідно з ст. ст. 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09 грудня 2012 року пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи відносяться до органів виконавчої влади, а отже до органів державної влади, а тому обов'язок з виконання рішення суду, за яким боржником є УПФ України в Залізничному районі м. Львова, покладено на відповідний підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова є територіальним органом Пенсійного Фонду України, через який відповідно до «Положення Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року, він здійснює свої повноваження, а отже, позовні вимоги представника позивача Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова є безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2014 року у справі № 462/2443/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
Т.І. Шинкар