04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" липня 2014 р. Справа№ 910/7609/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Сітайло Л.Г.
За участю представників сторін:
Від позивача - Чуздюк О.О. ( довір. б/н від 15.04.14);
Від відповідача -Кривошея Д.А. ( довір. №220/501/від 29.10.13);
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.14р.
у справі №910/7609/14 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР”
до Міністерства оборони України
про стягнення 751 877,95 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/7609/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР” задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродакорд ОР" 751877грн. 95 коп. боргу та 15 037 грн. 56 коп. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з харчування та забезпечення продуктами харчування на загальну суму 751 877,95 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, актами приймання, зведеними актами приймання наданих послуг, отже, як зазначає суд, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов'язань. Зі змісту актів приймання послуг вбачається, що вони взагалі не підписані замовником та не направлялись на адресу Міністерства оборони України.
Скаржник зазначає й про те, що сума позовних вимог у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання не було зареєстроване та не взято на облік.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР”, як виконавцем та Міністерством оборони України, як замовником 30.05.2013 р. укладено договір №286/2/13/13 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації договору, освіження (оновлення) продовольства, а замовник - прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.
Згідно пункту 4.1 договору розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника рахунків-фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що до рахунку-фактури додається: зведений акт приймання наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, складається на підставі оформлених актів приймання наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) та підписується виконавцем, замовником та представником замовника (командувачем військової частини (начальником установи, закладу).
У пункті 1.1 додаткової угоди №16 від 12.05.2014р. сторони погодили нову редакцію специфікації до договору, та встановили ціну, кількість та строки надання послуг у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.
Судом встановлено , що у період з 01.01.2014р. по 20.02.2014р. позивачем надано відповідачу послуги з харчування та забезпечення продуктами харчування на загальну суму 751 877,95 грн., що підтверджується рахунками-фактури, актами приймання, зведеними актами приймання наданих послуг, які відповідачем не оплачено.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов'язань до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки пунктом 4.2 договору встановлено, що до рахунку-фактури додається: зведений акт приймання наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, а в матеріалах справи наявні рахунки-фактури №12 від 11.01.2013 р., №46 від 21.01.2014 р., №134 від 05.02.2014 р., №229 від 11.02.2014 р., №367 від 21.02.2014 р., акти приймання №№1, 3, 5, 7, 11 послуг із забезпечення продуктами харчування за спірний період та зведені акти приймання наданих послуг з харчування, що вказує на надання позивачем відповідачу на виконання умов цього договору у період з 01.01.2014р. по 20.02.2014р. послуг на загальну суму 751 877,95 грн.
Крім того, акти приймання послуг та зведені акти приймання послуг з харчування підписані представниками та скріплені печаткою відповідача.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням п. 4.1 договору замовник повинен був оплатити надані послуги з харчування протягом 20 банківських днів з дня надходження до нього рахунків-фактур, які надавалися позивачем разом із зведеними актами приймання наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) (п.4.2 договору).
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а тому на дату розгляду справи відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати послуг за договором у розмірі 751 877,95 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.14р. у справі №910/7609/14 залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7609/14.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2014р.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді О.М. Баранець
Л.Г. Сітайло