про відмову у відкритті провадження
Справа № 817/2066/14
24 липня 2014 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
доВолодимирецького районного суду Рівненської області
провідшкодування моральної шкоди
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Володимирецького районного суду Рівненської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.
Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_1, засуджений за статтею 187 (ч.2) та статтею 289 (ч.3) Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року №2341-ІІІ, відбуває покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років (з 01.11.2003 року по 01.11.2015 року) у Полицькій виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Володимирецького районного суду Рівненської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. внаслідок постановлення судом незаконного рішення в частині незастосування до засудженого Закону України від 08.04.2014 року №1185-VII «Про амністію у 2014 році». Засуджений зазначає, що незгоден з рішенням суду та бажає його оскаржити з огляду на викладене.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному проваджені з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суд зазначає, що оскільки вимога позивача про відшкодування моральної шкоди заявлена самостійно - без вимоги вирішити публічно-правовий спір, така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і може бути вирішеною місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства
Стосовно оскарження до Рівненського окружного адміністративного суду рішення суду (як випливає із позовної заяви - вироку Володимирецького районного суду Рівненської області у кримінальній справі) як незаконного, про що йдеться по тексту позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні дозволяє звертатися з будь-якими позовними вимогами до будь-якого суду.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Проте, з позовної заяви вбачається, що предметом позову не є рішення (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Тобто, суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність судів та суддів, вчинені у зв'язку з розглядом судових справ, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Правопорядок в Україні побудований на засадах, відповідно до яких один суд першої інстанції не має право втручатися в діяльність іншого суду чи суддів першої інстанції у зв'язку з їх рішеннями, діями чи бездіяльністю, пов'язаних з розглядом справ.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Такий висновок випливає з того, що відповідно до статті 6 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус судів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 23 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус судів» суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Згідно зі статтею 14 цього ж Закону учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Таким чином, не кожне рішення, дія чи бездіяльність судді чи суду у зв'язку з розглядом справи підлягає оскарженню. Закон допускає оскарження рішень, дій чи бездіяльності судді чи суду лише у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом (апеляційне оскарження, касаційне оскарження та оскарження за винятковими обставинами до Верховного Суду України).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.06.2009 року №6 зазначив, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Такого ж висновку дійшла колегія суддів Вищого адміністративного суду України (Ухвала Вищого адміністративного суду від 11.01.2011 року №К-21890/08), в якій зазначено, що при постановлені рішень порядок правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України, з огляду на що позови, в яких оскаржуються акти і дії судів при здійсненні ними правосуддя, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що звернення громадянина до судів, голів судів або безпосередньо до суддів з питань здійснення правосуддя у конкретній справі поза межами судового процесу є неприпустимим і не підлягає розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний позов про відшкодування моральної шкоди у зв'язку постановленням незаконного судового рішення, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Таким чином, суд зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із постановленням незаконного судового рішення (вироку у кримінальній справі) вирішується у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами територіальної підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України від 18.03.2004 року №1618-IV.
Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького районного суду Рівненської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кравчук Т.О.
Ухвала не набрала законної сили
Згідно з оригіналом
Помічник судді Приходько О.Г.