15.07.14р. Справа № 904/2930/14
За позовом Приватного підприємства "К-П-1", м. Павлоград Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ СП", м. Дніпропетровськ
про стягнення 114 208,43 грн.
Суддя Бєлік В.Г.
Представники:
від позивача: Гречко Д.В. - дов. № 1281 від 01.07.2010р., представник;
від відповідача: Меркулова О.О. - дов. б/н від 21.05.2014р., представник.
Приватне підприємство "К-П-1" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариство з обмежено відповідальністю "Фрегат СП" з позовом в якому просить стягнути з останнього 114 208,43грн. заборгованості по договору на встановлення строкового сервітуту користування частинами будинків для розміщення єлементів телекомунікаційних мереж від 01.04.2011р.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зоблв'язань за Договором на встановлення строкового сервітуту користування частинами будинків для розміщення елементів телекомунікаційних мереж від 01.04.2011р. в частині своєчасної та повної оплати за розміщення телекомунікаційних мереж, технічного обслуговування технічних телекомунікаційних засобів Відповідача з метою забезпечення телекомунікаційних послуг внаслідок чого утворилась заборгованість, яку і просить стягнути позивач.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на неузгодженість суми щомісячних платежів та зазначає, що оплатив отримані рахунки, на доказ чого надав копії платіжних доручень.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях оголошено перерву: призначених на 27.05.2014р. о 10:15 до 12.06.2014р. о 11:15, до 19.06.2014р. о 12:00.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Між Приватним підприємством "К-П-1" і Товариством з обмежено відповідальністю "Фрегат СП" було укладено Договір на встановлення строкового сервітуту користування частинами будинків для розміщення елементів телекомунікаційних мереж від 01.04.2011р.
Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до п.2.2.1. сервітут полягає у наданні підприємством права користування площами будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, технічного обслуговування технічних телекомунікаційних засобів Відповідача з метою забезпечення телекомунікаційних послуг.
Відповідно до п. 5 Договору строк дії сервітуту встановлюється терміном в один рік, тобто Договір набирає чинності із 01.04.2011 року та діє до 31.03.2012 року.
Відповідно до п.8.3. Договору цей договір пролонгується на кожний наступний рік в разі, якщо одна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить письмово про припинення його дії. Оскільки сторони по договору не заявляли про припинення дії договору, відповідно до зазначеного пункту, термін дії договору було автоматично продовжено до 31.03.2013 та до 31.03.2014 року.
Згідно п.3 ст.403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору Сервітут є оплатним.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За твердженням позивача за період з 27.09.2011 року по 17.02.2014 року у відповідача сформувалась заборгованість перед Позивачем в розмірі 114 208,43 грн.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.
Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на пп. 4.2., 4.3. Договору, згідно до яких. оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в розмірі, визначеному в рахунку, на поточний рахунок позивача в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Також зазначає, що ним було виставлено рахунки, але доказів отримання таких рахунків відповідачем у справу не надано.
Крім того, відповідно до п. 4.1.Договору, за надання позивачем права розміщення телекомунікаційних мереж, технічного обслуговування технічних телекомунікаційних засобів відповідача з метою забезпечення телекомунікаційних послуг, останній вносить плату в розмірі та на умовах зазначених у Додатку №1 до договору.
Станом на час слухання справи цей додаток так і не був підписаний. Тобто сторони не дійшли згоди щодо суми оплати за сервітут.
За твердженням позивача, з метою досудового врегулювання спору ним було направлено відповідачу Акт звірки від 19.02.2014 року № 64 для погодження суми заборгованості. Доказів вручення представнику відповідача цього акту звірки або направлення його поштою також до справи не надано.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на неузгодженість суми щомісячних платежів та зазначає, що оплатив отримані рахунки, на доказ чого надав копії платіжних доручень.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування боргу позивача саме у сумі яку вимагає він стягнути.
Посилання позивача на розрахунок зроблений ним на підставі Положення про порядок розміщення телекомунікаційних мереж, мереж зв'язку та іншого слабо струмкового обладнання в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Павлоград від 10.08.2011 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської Ради рішенням №680 суд не приймає до уваги, оскільки калькуляція зроблена в односторонньому порядку та підписана лише з боку позивача.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові вітрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено
21.07.2014р.
Суддя В.Г. Бєлік
.