24 липня 2014 р. Справа № 554/5143/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві, ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.06.2014р. по справі № 554/5143/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві
про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
15.04.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі по тексту - УПФУ Октябрського району в м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд :
1. Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії в розмірі не нижчі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві провести ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2014 року та до втрати такого права, або змін в законодавстві, або до законодавчого врегулювання спірних відносин, нарахування та виплату пенсії по інвалідності, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, передбаченої ч. 4 ст. 54, ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату відповідно ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2014 року по 06.06.2014 року державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року, винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №2587-УІ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік №3491-VI від 14.06.2011 р.) зазначив, що норми та положення, зокрема, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Вказує, що з 01.01.2012 року розрахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» урегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи те, що вищевказані Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 прийняті пізніше, ніж Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», саме вони підлягають застосуванню при визначенні розміру пенсійних виплат вказаній категорії громадян. З огляду на викладене, наполягає на тому, що УПФУ Октябрського району в м. Полтаві у спірних відносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань.
Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а змінити, в абзацу третьому резолютивної частині виключити слова та цифри "по 06.06.2014 року", замість слів "та з урахуванням ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказати "виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік" та доповнити резолютивну частину постанови наступним абзацом: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві подати звіт до суду першої інстанції про виконання судового рішення на протязі 1 місяця з дня набрання законної сили постанови суду".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції помилково застосовано норму ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пояснив, що Законом України від 08.07.2011 року №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" частину третю статті 67 викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремий категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". Вказує, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законодавчо розмір мінімальної пенсії за віком установлено лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка й підлягає застосуванню під час розгляду спору, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік. Тому вважає, що в абзаці третьому резолютивної частині постанови суду замість слів "та з урахуванням ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід вказати "виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік".
Крім того, не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині обмеження кінцевою датою періоду перерахунку пенсії - по 06.06.2014 року, оскільки цей вид виплат не є строковим.
З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної адміністративної справи слід проводити в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги УПФУ Октябрського району в м. Полтаві слід відмовити з огляду на таке.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.67 цього Закону (в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"), а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2014 року по 06.06.2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій за період з 01.01.2014 року по 06.06.2014 року, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок за вказаний період та забезпечити виплату державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.67 цього Закону.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 02.08.2012 року, та довідки МСЕК серії МСЕ № 0058816 (а.с.3, 4).
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Колегія суддів зазначає, що положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01.01.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.
Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 01.01.2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача з 01.01.2014 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).
Доводи апеляційної скарги УПФУ Октябрському районі м. Полтави, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.
З приводу посилань позивача на помилкове застосування судом першої інстанції до спірних відносин положень ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підпунктом 6 пункту 6 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VІ (далі по тексту - Закон № 3668-VІ) частину третю статті 67 викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Позивач вважає, що оскільки вихідним критерієм для обчислення державної та додаткової пенсій виступає мінімальний розмір пенсії за віком, що у свою чергу, у відповідності до ч.ч.1, 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який щороку встановлюється законом про Державний бюджет на відповідний рік, в абзаці 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови замість слів «з урахуванням ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід вказати «виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідний рік».
Пунктом 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст.58 Конституції України).
При цьому, колегія суддів виходить з позиції Конституційного Суду України, наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Так, за позицією Конституційного Суду України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як вбачається з матеріалів справи, призначення ОСОБА_1 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.07.2012 року на підставі його заяви від 21.08.2012 року, тобто, після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-V, як це було зроблено судом першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилань на ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, колегія суддів зауважує, що жодною нормою ані Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ані Закону № 3668-V, ані Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, як того вимагає позивач, а тому вимоги апеляційної скарги у цій частині задоволенню не підлягають.
З приводу обмеження судом першої інстанції періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку, кінцевою датою - 06.06.2014 року, колегія зазначає наступне.
Визначаючи кінцеву дату проведення перерахунку державної та додаткової пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо здійснення нарахування пенсії в подальшому (після прийняття судом першої інстанції постанови по даній справі) заявлені позивачем на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за визначенням ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячні виплати, які здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
При цьому, слід відмітити, що позивачем у прохальній частині позову ставилось питання про зобов'язання УПФУ Октябрського району в м. Полтаві провести перерахунок пенсії з 01.01.2014 року і до втрати такого права або змін в законодавстві, або до законодавчого врегулювання спірних відносин, а тому наведені вимоги не можуть вважатися такими, що заявлені на майбутнє.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилань на ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та кінцевої дати періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (06.06.2014 року).
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 198, 201, ч. 2 ст.205, ст.ст.206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а змінити шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилання на ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та кінцеву дату періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (06.06.2014 року).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.