"25" липня 2014 р. № 01-16/903/694/14
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Луцьк
треті особи: ОСОБА_2, с. Зміїнець Луцького району;
фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Луцьк;
арбітражний керуючий Михайловський Сергій Володмирович, м. Луцьк;
Товарна біржа " Захід", м. Луцьк.
про визнання недійсним висновку про оцінку майна
23 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося до господарського суду Волинської області із позовною заявою №805 від 21.07.2014р. в котрій просить суд визнати недійсним висновок про оцінку майна від 06 лютого 2014 року, здійснений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1.
Дослідивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та долучені до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття заяви до розгляду з огляду на наступне:
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні господарських договорів, та з інших підстав.
Підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна визначається як документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності -органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна (п. 18 Методики).
Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст.ст. 3, 12) свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця -оцінювача з визначених питань та не є актом державногочи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.
Нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Висновок експерта, який є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, не підпадає під наведені ознаки і не може бути визнаний актом державного чи іншого органу. Тому справа зі спору про визнання недійсним висновку експерта-оцінювача непідвідомча господарським судам України. (Лист Вищого господарського суду від 14.07.2004р. №01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм ГПК України"(із наступними змінами та доповненнями).
Такого ж висновку дійшли Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 12.11.2008р. у справі №8/71-77, Вищий господарський суд України у постанові від 17.06.2003р., Верховний Суд України у постанові від 07.10.2003р. №18/478 (03/158), Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2006р. №38/309 (ухвалою судової палати у господарський спорах ВСУ від 02.03.2006р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду), Вищий господарський суд України у постанові від 05.06.2007р. №16/626пн.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно з положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, відмови у відкритті провадження у справі.
У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах Господарського процесуального кодексу України: частині першій статті 63 (повернення позовної заяви), частині першій статті 62 ( відмова у прийнятті позовної заяви).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги прийняття господарським судом ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, у суду виникають обставини для винесення відповідної ухвали про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" з Державного бюджету України сплаченої останнім згідно платіжного доручення №5464 від 11.07.2014р. суми судового збору 1 218 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" №805 від 21.07.2014 року про визнання недійсним висновку про оцінку вартості майна, відмовити.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" №805 від 21.07.2014 року про визнання недійсним висновку про оцінку майна з додатками на 18-ти аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення №5464 від 11.07.2014 року на суму платежу 1218 грн., повернути позивачу.
3.Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421) з Державного бюджету України 1218 грн. судового збору, сплаченого приподанні позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення №5464 від 11.07.2014р., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суддя В. А. Войціховський