Іменем України
25 липня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Боднар О.В., Куштана Б.П.
при секретарі: Гаврилко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 27 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Свалявського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовну вимогу обґрунтовувала тим, що згідно рішення Свалявського районного суду від 12.09.2012 року розірвано шлюб укладений між сторонами. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча таку можливість має так як працює в Чеській Республіці.
Враховуючи наведене просила стягувати з нього на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн.
Рішенням Свалявського районного суду від 27 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки у сумі 1000 грн. щомісячно починаючи з 30.01.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
На дане рішення представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та стягувати з нього аліменти у розмірі 500 грн. Зокрема зазначає, що судом безпідставно зазначено, що він працевлаштований у Чеській Республіці. Вказує, що кошти на утримання дитини він пересилав, однак вони були повернуті позивачкою після чого він уклав на користь дитини договір страхування життя згідно якого щороку сплачує 3000 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Свалявського районного суду від 12.09.2012 року (а.с.4).
Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).
Неповнолітня дитина повністю знаходяться на утриманні матері, яка проживає окремо від відповідача (а.с.2).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що кошти на утримання дитини він пересилав, однак вони були повернуті позивачкою, оскільки дані обставини не підтверджені жодними доказами.
При цьому долучений до матеріалів справи Поліс страхування життя №10374-104438 від 27.01.2014 року, згідно якого ОСОБА_2 застрахував у ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна» життя та здоров'я своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 не може бути взятий до уваги, оскільки за договором страхування страхова суми виплачується лише у разі настання страхового випадку. Разом з тим правова природа аліментів полягає у систематичному (періодичному) та постійному утриманні дитини. Тобто даний договір страхування не може бути розцінений здійснення відповідачем утримання малолітньої доньки. Крім того відповідачем не надано доказів здійснення ним першого страхового платежу за вказаним договором страхування, що має значення для набрання ним чинності (ст. 983 ЦК України).
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з розміром аліментів визначених судом виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов в повному обсязі та стягуючи з відповідача аліменти у розмірі 1000 грн. на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в такому розмірі, оскільки періодично виїжджає за кордон, тобто має фінансові можливості для забезпечення свого перебування за кордоном тривалий час, в тому числі проживання харчування, інше.
Однак такий висновок суду першої інстанції є лише припущенням на якому не може ґрунтуватися судове рішення.
Саме по собі періодичне перебування відповідача (в середньому тривалістю по два-три місяці) за кордоном не може свідчити про його можливість сплачувати аліменти в сумі 1000 грн.
Інших якихось доказів, які б підтверджували майновий стан платник аліментів матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів, які повинні стягуватися з ОСОБА_2 на неповнолітню дочку слід зменшити до 700 грн. Такий розмір відповідає засадами розумності та справедливості.
Таким чином рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
Керуючись ст. 182, 184 СК України, ст.ст. 84, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду від 27 травня 2014 року в частині стягнення аліментів змінити.
Визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 в сумі 700 (сімсот) гривень щомісячно.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач
Судді