Справа № 372/519/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/452/14 Доповідач у 2 інстанції Полосенко
Категорія 19 24.07.2014
Іменем України
24 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року, яким, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК України не маючого судимості, -
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтись для реєстрації в КВІ.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 - 4 269 грн. 18 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання речових доказів.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , однак вирок суду щодо них в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнанні винними, та засуджені за те, що 28 листопада 2012 року, близько 21 години 50 хвилин, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів особистого збагачення, маючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) у ОСОБА_10 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволоділи належним їй майном, а саме: шкіряною сумкою «Cromia», вартістю 2 256 грн. 18 коп., мобільним телефоном «Nokia 6300», вартістю 890 грн., шкіряним гаманцем «Tonny Perrotti», вартістю 950 грн. та іншим майном, чим завдали потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 6 595 грн. 60 коп.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 4 від 14 січня 2013 року, потерпілій ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - ст. 75 КК України, невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також істотним порушенням кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Призначене покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без змін.
Вважає, що суд, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не мотивував своє рішення, не зазначив належних підстав застосування ст. 75 КК України а також даних, які б свідчили про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 , який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з вироку суду і матеріалів кримінального провадження, судом обґрунтовано зроблено висновок про доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за які їх засуджено. Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, то суд не проводить детальний їх аналіз та відповідно до ст.404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
За змістом ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст.75 КК України зазначених вимог закону дотримався не повністю.
Так, звільняючи ОСОБА_7 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України, суд не врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину та не зазначив будь-яких даних, що свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин з застосуванням до потерпілої насильства, яке не є небезпечним для її життя та здоров'я, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, характеризується посередньо за місцем проживання, ніде не працює, завдану злочином шкоду потерпілій не відшкодував.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із звільненням його від відбування з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м'якості, в зв'язку з чим твердження викладені в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом положень ст.75 КК України та безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є обґрунтованими.
У відповідності до п.2 ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За змістом ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, враховуючи при цьому тяжкість злочину, підвищену суспільну небезпеку скоєного, особу винного, який по місцю проживання характеризується посередньо, завдану злочином шкоду не відшкодував та думку потерпілої, яка в судовому засіданні наполягала на більш суворому покаранні для обвинуваченого.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання з випробуванням скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити йому покарання у виді реального відбуття позбавлення волі, яке призначено судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України колегія суддів,-
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати та постановити свій вирок.
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання, а саме з 30 серпня 2013 року, з урахуванням часу попереднього ув'язнення.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Касаційна скарга на вирок може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Головуючий:
Судді: