Справа № 369/5504/14-ц
Іменем України
18.07.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Дубас Т.В.
при секретарі Дідур М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору , -
У червні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 07 вересня 2013 року ОСОБА_1 подано до ПАТ «Дельта Банк» Заяву за № 001-28542-070913 щодо надання пропозиції (оферти) Відповідачеві укласти Договір, в рамках якого Позивачеві відкривається поточний рахунок, до якого оформляється платіжна картка та встановлюється за нею ліміт Кредитної лінії в розмірі 31000,00 гривень.
Укладення кредитних договорів саме таким шляхом передбачено Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» (п. 1.22), що діяли на момент прийняття Відповідачем пропозиції Позивача.
10 вересня 2013 року Відповідачем акцептовано пропозицію Позивача щодо укладення Договору, в рамках якого Позивачеві було відкрито рахунок № НОМЕР_1 видано по ньому кредитну картку, за якою встановлено ліміт Кредитної лінії в розмірі 31000,00 гривень.
Того ж дня, 10 вересня 2013 року о 0945 , позивачем через касу Київського відділення № 8 ПАТ «Дельта Банк» було отримано готівку в розмірі 30500,00 гривень за рахунок Кредитного ліміту по картці.
Однак, вже о 1030 того самого дня (тобто через 45 хвилин після одержання коштів), позивачем повернуто всю суму (30500,00 грн.) на картковий рахунок.
Причиною для повернення позивачем щойно отриманих коштів, стала та обставина, що відповідачем не було дотримано принципу «доведення до клієнта (позичальника) інформації щодо повно вартості кредитного продукту, з врахуванням всіх витрат Клієнта на отримання кредита у вигляді відсотків та комісії Банку» і з'ясувалось, що витрати за користування кредитними коштами значно вищі ніж ті, які було попереджено позивача напередодні.
У зв'язку з цим, 13 вересня 2013 року позивачем оформлено та подано заяву на ім'я відповідача щодо припинення укладеного Договору з причин встановлення за Договором занадто великих відсотків, які необхідно сплачувати за користування кредитом.
03 жовтня 2013 року (через 20 днів) відповідач надіслав на адресу позивача за № 05-1542188, у відповідності до якого повідомив позивача, що його питання розглядається та, задля більш поглибленого вивчення, передано до відповідного підрозділу Банку.
В листопаді місяці шляхом телефонного повідомлення до Позивача було доведено інформацію менеджером банку про наявність заборгованості за Договором в розмірі 285,00 гривень, яка була сплачена позивачем 08.11.2013 р.
Наступний лист з боку Відповідача було отримано Позивачем лише 27 грудня 2013 року за № 05-1683301/1, і згідно цього листа Позивачеві було повідомлено, що за ним обліковується заборгованості за Договором вже в розмірі 3942,25 гривень.
Вказана заборгованість виникла у зв'язка уз тим, що під час отримання готівкою коштів з карткового рахунку (які були повернуті відповідачеві через 45 хвилин у зв'язку з відмовою від Договору), було нараховано комісію відповідно до тарифів Відповідача у розмірі 289,75 гривень.
При цьому, вказану суму було списано за рахунок Кредитного ліміту по картці, про що позивача не повідомили, ані під час проведення операції зняття та нарахування готівки, ані підчас направлення першого листа з боку відповідача від 03.10.2013 р.
В подальшому, у зв'язку з наявністю заборгованості по картці в розмірі 289,75 гривень, відповідач, згідно власних тарифів, розпочав щомісяця нараховувати Позивачеві комісію в розмірі 3,25 % від суми встановленого кредитного ліміту (31000,00 гривень), тобто 1007,50 гривень у місяць.
З огляду на вказане вище, позивач вважає, що при укладенні Договору було порушено його права та законні інтереси, а Договір мітить несправедливі умови та за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі Позивача, у зв'язку з чим, зазначений Договір підлягає визнанню судом таким, що є недійсним.
Позивач вказувала в позовні заяві, що зміст Договору суперечить нормам Закону України «Про захист прав сповивачів» , адже відповідач не надав позивачеві не в повному обсязі інформацію про умови кредитування, виходячи з встановленого кредитного ліміту у 31000,00 грн., як того вимагає Закон.
Посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та статті Цивільного кодексу України позивач просила суд визнати, укладений між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Дельта Банк» Договір № 001-28542-070913 від « 07» вересня 2013 року недійним з моменту його укладення. Всі витрати пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила у позовних вимогах відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали учать у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 07 вересня 2013 року ОСОБА_1 подано до ПАТ «Дельта Банк» Заяву за № 001-28542-070913 щодо надання пропозиції (оферти) ПАТ «Дельта Банк» укласти Договір, на умовах визначених в цій пропозиції та відповідно до правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» затверджених рішенням Ради Директорів Банку від 20 березня 2013 року протокол № 14 і Тарифів Банку, зазначених в п. 2.6. Частини 2цієї Пропозиції, що є невід'ємною частиною цієї Пропозиції.
В рамках даного договору позивачеві відкривається поточний рахунок, до якого оформляється платіжна картка та встановлюється за нею ліміт Кредитної лінії в розмірі 31000,00 гривень.
Відповідно до п. 8 та 9 даної заяви позивач підтвердила що отримала від банку інформацію зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги» та державне регулювання ринків фінансових послуг» та що отримав від Банку примірник Правил та Тарифів в дату підписання цієї пропозиції
Згідно Тарифу на обслуговування платіжних карток Тарифного пакету «Лояльна Готівочка» (п. 1.5.) плата за обслуговування кредитного ліміту, включає в себе надання послуг інформування Держателя про зміну кредитного ліміту у вигляді надсилання виписок, що становить 3,25 % від суми кредитного ліміту
10 вересня 2013 року Відповідачем акцептовано пропозицію Позивача щодо укладення Договору, в рамках якого Позивачеві було відкрито рахунок № НОМЕР_1 видано по ньому кредитну картку, за якою встановлено ліміт Кредитної лінії в розмірі 31000,00 гривень.
10 вересня 2013 року позивачем через касу Київського відділення № 8 ПАТ «Дельта Банк» було отримано готівку в розмірі 30500,00 гривень за рахунок Кредитного ліміту по картці.
Того самого дня позивачем повернуто всю суму (30500,00 грн.) на картковий рахунок, що підтверджується квитанцією № 26229784 від 10.09.2013
13 вересня 2013 року позивачем подано заяву на ім'я відповідача щодо припинення укладеного Договору з причин встановлення за Договором великих відсотків.
03 жовтня 2013 року відповідачем надіслано на адресу позивача лист за № 05-1542188, у відповідності до якого повідомив позивача, що його питання розглядається та, задля більш поглибленого вивчення, передано до відповідного підрозділу Банку.
08.11.2013 року позивачем через платіжний термінал було внесено на рахунок № НОМЕР_1 суму коштів розмірі 285 грн.
Листом від 27 грудня 2013 року за № 05-1683301/1 на адресу позивача, відповідачем повідомлено що внаслідок здійснення операцій вилучення з рахунку № НОМЕР_1 готівкових коштів у розмірі 30 500,00 грн. від 10.09.2013 року, Банком з рахунку було списано плату за видачу готівки в розмірі 289,75 грн., відповідно до умов тарифного пакету «Лояльна Готівочка», за яким обслуговується надана позивачем під час укладання Договору картка. Сплачених позивачем 10.09.2013 року грошових коштів в розмірі 30 500,00 грн. було недостатньо для остаточного погашення заборгованості по кредитній лінії. Оскільки заборгованість по поточному рахунку не було погашено в повному обсязі у вересні 2013 року, відповідно, щомісяця були здійснені внутрішньобанківські нарахування по рахунку відповідно до умов Тарифів. Станом на 27.12.2013 року, загальна заборгованість по Договору № 001-28542-070913 від 07.09.2013 року становить 3 942,25 грн.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яка введено в оману.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до частин 1, 3-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.14 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
На думку позивача, однією з підстав, що стало причиною введення позивача в оману при укладанні кредитного договору стало порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки позивач був позбавлений можливості ознайомитись з умовами кредитування та не міг передбачити можливі ризики при укладанні даного правочину.
Однак, як вбачається з матеріалів та пояснень ОСОБА_1, вона добровільно виявила бажання скористатися послугами банку та укласти кредитний договір.
Суд вважає, що при укладенні умов договору про надання кредиту ОСОБА_1, остання діяла вільно, виходячи з власних інтересів, прийняла рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначила характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), в тому числі порядок видачі та погашення кредиту.
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачка, ставлячи вимогу про визнання недійсним кредитного договору, посилається на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не довела порушення її прав з боку відповідача.
Тому з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо порядку його видачі та погашення, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такої умов договору дискримінаційною або ж несправедливою. Тобто, позивач не довів, що зміст кредитного договору суперечить ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відсутні підстави для визнання договору недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.
На час укладення кредитного договору позивач був ознайомлений з інформацією про умови кредитування відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Доказів того, що права позивача на отримання повної та достовірної інформації щодо умов договору та порядку сплати кредиту були порушені суду не було подано.
Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач у судовому засіданні не довела, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та визнані такими, що не є несправедливими.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.
Відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 215, 526, 527, 530, 627, 628, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бити оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя: Дубас Т.В.