Справа №489/1227/14-ц 19.05.2014 19.05.2014 19.05.2014
Провадження № 22ц/784/1456 /14 Головуючий 1 інстанції Коваленко І.В.
Категорія - 41 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України
19 травня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання Богатирьовою В.А.,
з участю:
позивача - ОСОБА_2,
його представника - ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представників відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 до про усунення перешкод в користуванні будинком, що є об'єктом їх спільної часткової власності, і вселення його в нього, -
20 лютого 2014 року ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_4 зазначений позов, який обґрунтовував наступним.
Йому, на підставі договору дарування від 26 лютого 1997 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня 1987 року належить 3/5 часток, а його рідному брату ОСОБА_4, на підставі договору дарування від 02 вересня 2003 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня 1987 року 2/5 часток у будинку АДРЕСА_1.
За чинним законодавством кожний з них має право користування спільним будинком нарівні з іншим й відповідно до своєї частки в ньому.
Проте, відповідач не визнає за ним такого права, він самочинно зайняв увесь будинок і проживає в ньому зі своєю сім'єю, навіть не допускаючи його в житло.
Посилаючись на виписані обставини та відсутність технічної можливості поділити будинок реально, просив позов задовольнити.
ОСОБА_4 позов не визнав, вважає, оскільки позивач має інше житло, де мешкає зі своєю сім'єю, то у позові слід відмовити.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.
ОСОБА_4 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у позові за його недоведеністю.
В обґрунтування скарги посилалася на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи й невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що сторони є співвласниками спірного будинку і мають рівне право на користування ним, відповідно до їх часток в ньому.
Відповідач права позивача на спільний будинок не визнає, всіляко перешкоджає позивачу користуватися ним.
Взявши до уваги виписане і те, що позивач в законному порядку права на спірний будинок не позбавлений, то його слід вселити в спірне житло, зобов'язавши відповідача не перешкоджати позивачеві у доступі в будинок.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Відповідно до статей 41, 47 Конституції України, глави 23, 26, 28- 29 ЦК України кожен має право на власність та житло.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Місце проживання власника та місце знаходження майна не впливають на зміст права власності.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках встановленим законом.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок є об'єктом спільної часткової власності сторін (а.с.- 6-7, 8-9, 10, 11-12, 13-15, 39-43, ). В ньому проживає лише відповідач. Через постійні сварки з ним та членами його сім'ї та чинимі тими перепонами, позивач не може користуватися спільним житлом.
За такого і відповідно до названих вище норм, право позивача на вільне користування об'єктом, співвласником якого він є, підлягає судовому захисту, шляхом покладення на відповідача обов'язку не чинити перешкод в користуванні та його вселення в будинок.
Оскільки такого ж, з цих же мотивів дійшов і районний суд, то його рішення є законним і обґрунтованим.
Що ж до посилань особи, яка подала апеляційну скаргу, про помилкове визначення судом характеру спірних відносин та ігнорування наданих ним доказів, то вони не можуть братися до уваги, оскільки частина з них є бездоказовими, а інша, через ненадання законодавцем їм таких як вимагав відповідач правових наслідків, не може вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: