Справа: № 2а-2648/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
26 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Яготинського виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Яготинського виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про скасування рішення, -
Позивач - Яготинський виробничо-будівельний кооператив "Прогрес" звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків від 16 березня 2012 року № 330.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Яготинський виробничо-будівельний кооператив "Прогрес" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Яготинський виробничо-будівельний кооператив «Прогрес» зареєстрований Яготинською районною державною адміністрацією Київської області 08 січня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 491610.
Яготинський виробничо-будівельний кооператив «Прогрес» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області як платник страхових внесків, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
В період з 20 травня 2005 року по 29 серпня 2009 року в Яготинського виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес» виникло зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується карткою особового рахунку.
16 березня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області прийнято рішення № 330 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
На підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків до Яготинського виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес» застосовано штраф у сумі 9930,17 грн. (10 % суми недоїмки) та нараховано пеню у розмірі 3154,77 грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 20 травня 2005 року по 26 серпня 2009 року.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
В силу частини 1 статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Пунктом 3 вищевказаної статті Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно частини 6 статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Частиною 10 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом.
В силу частини 2 статті 106 Закону України № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року, виключено частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тобто, виключаючи з 01 січня 2011 року положення частин першої - дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавець передбачив правило, згідно якого, при визначенні штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, що мало місце до 1 січня 2011 року, фонди загальнообов'язкового державного страхування повинні застосовувати законодавство, що діяло до 1 січня 2011 року (на момент вчинення порушення).
Згідно підпункту 9.3.2 пункту 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасну сплату страхових внесків до Яготинського виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес» застосовано штраф у сумі 9930,17 грн. та нараховано пеню у розмірі 3154,77 грн. за період з 20 травня 2005 року по 26 серпня 2009 року.
Враховуючи те, що заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла у період з 20 травня 2005 року по 20 серпня 2009 року, колегія суддів вважає, що при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такої заборгованості потрібно керуватися нормами пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 лютого 2014 року № 21-17а14.
Таким чином, при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 16 березня 2012 року № 330, відповідачем правомірно застосовано положення пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, правильність розрахунку сум штрафних санкцій та пені, що застосовані згідно рішення від 16 березня 2012 року № 330 підтверджується карткою особового рахунку Яготинського виробничо-будівельного кооперативу «Прогрес».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Яготинського виробничо-будівельного кооперативу "Прогрес" - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.