Справа: № 2а/750/291/13 Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
03 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та Заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Коваля Віталія Олександровича на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А.В., Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною постанови, -
Позивач - ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А.В., Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12. 2012 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідачі - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та Заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Коваль В.О. звернулись з апеляційними скаргами, просять скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2011 року в адміністративній справі № 2-а/2506/284/11 позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про перерахунок пенсії задоволено.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради провести ОСОБА_4 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на отримання якої має позивач, та здійснити відповідні виплати.
09 березня 2011 року позивачу було видано виконавчий лист № 2-а/2506/284/11, який вона пред'явила для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Так, 11 вересня 2012 року головним державним виконавцем Ващенко А.В. відкрито виконавче провадження (ВП № 34330097) з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/284/11.
29 грудня 2012 року головний державний виконавець Ващенко А.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 11 вищевказаного Закону визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
В силу ч. 11 п. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
У свою чергу частиною третьою статті 75 Закону передбачено, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2012 року головним державним виконавцем Ващенко А.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/284/11.
Листом від 04 жовтня 2011 року № 13493 боржник повідомив головного державного виконавця Ващенка А.В. про часткове виконання виконавчого листа шляхом перерахунку розміру щорічної допомоги і донарахування позивачу 4300 грн. Одночасно боржник повідомив головного державного виконавця про неможливість реальної виплати донарахованої суми, через відсутність належного фінансування необхідних витрат з Державного бюджету України.
У зв'язку з наведеною обставиною, 29 грудня 2012 року головним державним виконавецем Ващенко А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що у мотивувальній частині постанови від 29 грудня 2012 року зазначено, що виконавчий лист виконано частково, а саме: в частині здійснення перерахунку. Щодо виплати коштів, встановлено, що у боржника відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення, крім того встановлено заборону на звернення стягнення на майно, що виключає можливість виконання даного рішення в повному обсязі.
Разом з тим, перед тим, як винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен особисто переконатися у неможливості виконання рішення без участі боржника навіть після застосування до останнього заходів впливу передбачених частиною третьою статті 75 цього Закону.
Так, неможливість виконання виконавчого листа № 2-а/2506/284/11, в частині фактичної виплати позивачеві нарахованої за постановою суду суми заборгованості в розмірі 4300 грн, головний державний виконавець Ващенко А.В. мотивує відсутністю фінансування боржника вказаних витрат з Державного бюджету України.
Водночас, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що головний державний виконавець Ващенко А.В. не надав жодного доказу на підтвердження вивчення фінансового стану боржника з метою перевірки дійсності отриманої інформації.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що головний державний виконавець Ващенко А.В. не вжив усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, чим порушила вимоги статті Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова є передчасною та неправомірною.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та Заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Коваля Віталія Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.