Справа: №
810/5816/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
03 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про зобов"язання вчинити дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика"звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року № 0001282301.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" за період червень місяць 2013 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 24 вересня 2013 року №149/22-3/05468558.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р. 25 декларації з ПДВ) за червень 2013 року на суму 86839 грн.
На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001282301 від 15 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 108549 грн., з яких: 86839 грн. - за основним платежем; 21710 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вищевказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
В силу п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства на підставі інформації, наявної у комп'ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірки його контрагентів, а саме: довідки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 23 серпня 2013 року №360/224/31292336 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", ТОВ "Текексперт" їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2013 року".
Судом встановлено, що ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" у період, що перевірявся перебувало у господарських правовідносинах з ПП "Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс", у якого позивач придбавав неткані матеріали, трикотажне полотно, картон листовий, полотно, клей нейрит, клей гранул, голки для пром. машин, пластини металеві, підносок металевий, петлю взуттєву антикорозійну, пряжки, клей резиновий, краски НЦ, крем-краски, коробки упаковочні, резинки, нитки, шкіртовар з ВРХ, полеуретанові суміші, тощо.
Так, реальність господарських операцій підтверджується складеними первинними документами, а саме: договором поставки, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, звітами про перероблену сировину, обліковими картками по рахунку 631, які підтверджують здійснення оплати за товар, копії яких наявні в матеріалах справи.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ПП "Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" недійсним у судовому порядку, та обґрунтовано, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.
Також, згідно Акту перевірки, на час проведення перевірки відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.
Матеріали справи свідчать, що основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є виробництво взуття, виробництво іншого одягу й аксесуарів.
Враховуючи те, що предметом договору є купівля нетканих матеріалів, трикотажного полотна, картону листового, полотна, клею нейрит, клею гранул, голок для пром. машин, пластин металевих, підносків металевих, петлі взуттєвої антикорозійної, пряжок, клею резинового, красок НЦ, крем-красок, коробок упаковочних, резинок, ниток, шкіртовару з ВРХ, полеуретанових сумішей, тощо, слідує висновок про те, що господарські операції позивача з ПП "Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари було використано позивачем у власній господарській діяльності.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують реальність здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а первинні документи, видані зареєстрованим платником податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", а тому донарахуванн позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.