17 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Боймиструка С.В., Василевича В.С.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 24 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Уїздецької сільської ради, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держземагентства у Здолбунівському районі, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю , -
Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 жовтня 2013 року визнано незаконним та скасовано рішення сесії Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 16 квітня 2008 року за № 307 „Про передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства в межах с. Уїздці".
Скасовано державний акт серії ЯЖ № 279118 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1
Вважаючи дане рішення незаконним ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на те, що позивач зверталася до Уїздецької сільської ради ще у 2009 році із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Відповідно строк позовної давності звернення до суду слід рахувати саме з 2009 року.
Вказує, що особисто повідомляла позивачку про те, що у неї є Держаний
акт на землю, у тому числі на спірних 0.06 га. і це було у 2009 році.
Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що вона також має право на 0. 25 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд тощо. Ця площа є прилеглою до її будинку і вона зі своєю родиною користується нею десятки років.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в позові у зв"язку з пропуском строку позовної давності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх підставність.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що позивачці належить будинковолодіння АДРЕСА_1 Здолбунівського району Рівненської області, який належав її батькові ОСОБА_3, на підставі рішення Здолбунівського районного суду від 29 квітня 2009 року, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
З ч. 1 ст. 120 ЗК України вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Так, згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Виходячи зі змісту норм даних статтей, колегія суддів рахує вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, набувши право власності на будинковолодіння, належне спадкодавцю, набула і право користування спірною земельною ділянкою.
З листа Уїздецької сільської ради від 30 липня 2010 року вбачається, що згідно земельно-шнурової книги від 01 червня 1992 року за ОСОБА_2 рахується присадибна земельна ділянка площею 0,06 га, в тому числі під будівлями 0,02 га, рілля 0,04 га в АДРЕСА_1
У встановленому законом порядку зазначена земельна ділянка у позивачки не вилучалась.
З відповіді Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області № 1431 від 31 серпня 2012 року вбачається, що згідно земельно-кадастрової книги Уїздецької сільської ради з 1993 року в користуванні ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка площею 0,06 га. Рішення щодо передачі у власність або користування чи вилучення даної земельної ділянки у ОСОБА_2 не приймалось.
Рішенням від 16 квітня 2008 року Уїздецька сільська рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 Здолбунівського району Рівненської області. ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серія ЯЖ № 279118.
Тобто відповідачці ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок позивачки.
З технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 вбачається, що вона не погоджувала межі земельної ділянки з позивачкою ОСОБА_2
Виходячи з зазначеного вбачається, що право позивача як землекористувача є порушеним, оскільки земельна ділянка, яка виділена у власність відповідачки, є складовою частиною земельної ділянки, яка перебуває в законному користуванні позивачки і тим самим фактично позбавляє її права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення сесії Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 16 квітня 2008 року за №307 «Про передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в межах с.Уїздці» необхідно визнати незаконним та скасувати і на підставі цього визнати незаконним і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення.
Що стосується заяви відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності то вона є безпідставною.
Відповідно до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку перебіг строку позовної давності почав спливати з серпня 2012 року, коли позивачка отримала лист з Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області з якого їй стало відомо, що рішенням Уїздецької сільської ради від 16 квітня 2008 року відповідачці ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і на підставі якого вона отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Щодо тверджень, зазначених в апеляційній скарзі про те, що строк позовної давності слід рахувати з 2009 року, вони не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами не підтверджені. Рішення Здолбунівського районного суду, на яке покликається ОСОБА_1, не підтверджує її тверджень про те, що вона повідомляла позивача про наявність у неї державного акта на землю , в тому числі і на спірних 0,06 га.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: С.В. Боймиструк
В.С. Василевич