Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"18" липня 2014 р. Справа № 911/2475/14
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до відповідача Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради
про стягнення 18 324,86грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Петренко А.С. (довіреність № 18/10 від 25.06.2014);
від відповідача - Данилюк Л.В. (довіреність № 68 від 10.02.2014).
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НК «Натфогаз України») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (далі - КПП «Теплоенергопостач») про стягнення 18 324,86грн, з яких:
- 9 884,08грн процентів, нарахованих за період з 16.08.2012 по 21.12.2012 на основний борг за поставлений природний газ;
- 4 972,20грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2012 року по квітень 2014року, за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати пені;
- 3 468,58грн процентів, нарахованих за період з 09.11.2012 по 19.06.2014, за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі № 16/078-12/14 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до КПП «Теплоенергопостач» стягнуто на користь позивача 959 046,45грн основної заборгованості, 72 060,83грн пені, 15 368,76грн інфляційних збитків, 46 973,34грн процентів. Як вказує позивач, відповідним рішенням встановлено факт не виконання зобов'язань відповідачем за договором №06/10-2525 ТЕ-17 від 20.12.2010 в частині оплати поставленого газу, які не виконані і після прийняття такого рішення, що надає право нараховувати проценти та інфляцію на основну заборгованість та пеню, розмір якої визначено вказаним рішенням суду (а.с.2-4).
Відповідач у справі - КПП «Теплоенергопостач» у відзиві на позов просив у його задоволенні відмовити.
Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті основного боргу у розмірі 959 046,45грн виникло з незалежних від відповідача причин (а.с.46-47).
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.
В судовому засіданні з 11.07.2014 по 18.07.2014 оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
20.12.2010 між сторонами у справі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та КПП «Теплоенергопостач» (далі - покупець) укладено договір №06/10-2525-ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, у який у подальшому вносились зміни додатковими угодами (а.с. 12-16, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Не виконання відповідачем зобов'язань за цим договором щодо оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк було предметом розгляду у справі №16/075-12/14 господарського суду Київської області.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2012 у вказаній справі стягнуто з КПП «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 959 046,45грн основної заборгованості, 72 060,83грн пені за період з 15.02.2012 по 15.08.2012, 15 368,76грн інфляційних збитків за період з квітня 2011 по квітень 2012 року, 46 973,34грн процентів за період з 21.03.2011 по 15.08.2012, а також 21 868,99грн судового збору (а.с.8-11).
Вказаним рішенням встановлено факт поставки відповідачу природного газу та факт допущення відповідачем порушення строку виконання зобов'язання з оплати природного газу, переданого у період з січня по квітень 2011 року, заборгованість за який становила 959 046,465грн.
В силу ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідні факти, встановлені вказаним рішення суду, не потребують доведення у даній справі.
Як встановлено під час розгляду даної справи, зобов'язання з оплати поставленого за відповідним договором у вказаний період природного газу припинені після прийняття рішення у справі №16/075-12/14.
Так, 12.11.2012 між Територіальним органом Казначейства в Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Ірпінської міської ради, Виконавчим комітету Ірпінської міської ради, КПП «Теплоенергопостач», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договори № 253/517 ГУ від 12.11.2012 (а.с.51-53) та № 694/517з ГУ від 07.12.2012 (а.с.54-56) щодо організації взаєморозрахунків, відповідно до яких визначено порядок погашення заборгованості КПП «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у розмірі відповідно: 50 454,98грн та 908 591,47грн.
Пунктом 9 договору №253/517ГУ від 12.11.2012 визначено, що кошти у розмірі 50454,98грн перераховуються позивачу у даній справі відповідачем для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 20.12.2010 №06/10-2525 ТЕ-17.
Пунктом 9 договору №694/517з-ГУ від 07.12.2012 визначено, що кошти у розмірі 908 591,47грн перераховуються позивачу у даній справі відповідачем для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 20.12.2012 №06/10-2525 ТЕ-17.
На виконання відповідних договорів відповідачем перераховано позивачу:
- 50 454,98грн платіжним дорученням № U 1842756 26.11.2012 (а.с.47);
- 908 591,47грн платіжним дорученням № U 2032868 21.12.2012 (а.с.46).
Отже, на даний час зобов'язання з оплати поставленого у відповідний період природного газу, щодо заборгованості за який прийнято вищезазначене рішення, припинені внаслідок їх виконання.
Так, в силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України, за несвоєчасне виконання обов'язків з оплати поставленого природного газу та сплати пені, визначених зазначеним рішенням суду.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати природного газу виконано не у строк, встановлений п.4.1 договором, ним допущено порушення зобов'язань, що встановлено вищевказаним рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нарахування процентів на суму основного боргу, який визначений рішенням суду і який фактично погашений остаточно лише 21.12.2012, є обґрунтованим.
Так, позивачем нараховано проценти у сумі 9 884,08грн за період з 16.08.2012 по 26.11.2012 на суму 959 046,45 у розмірі 8 021,46грн, а за період з 26.11.2012 по 20.12.2012 (25 днів) на суму 908591,47грн у сумі 1 862,61грн, а всього 9 884,08грн.
Суд вважає такі вимоги обґрунтованими, оскільки розмір процентів обрахований відповідачем правильно, з урахуванням фактичного розміру заборгованості, дат здійснення платежів, встановленого ч.2 ст.625 ЦК України розміру процентів, періоду прострочення. Таким чином, відповідні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 972,20грн та процентів у розмірі 3 468,58грн за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати пені, яке, як він вважає, стало грошовим при прийнятті рішення господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі № 16/078-12/14, яким з відповідача на його користь стягнуто 72 060,83грн пені.
Суд вважає зазначені вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність у вигляді сплати боргу з урахуванням інфляції та процентів, не є підставою для нарахування таких виплат на суму неустойки (штрафу та пені).
Пеня є одним із видів забезпечення зобов'язання, що визначено ст.ст.546,549 ЦК України, носить акцесорний характер і не є тим зобов'язанням, про яке йде мова у ч.2 ст.625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція щодо штрафу, який також є видом неустойки, викладена у постанові Верховного Суду України від 18.02.2014 у справі №905/909/13-г за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення коштів.
Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
Згідно ст.11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 972,20грн за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року та 3 468,58грн процентів за період з 09.11.2012 по 19.06.2014 за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати пені за рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі № 16/078-12/14, є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 985,45грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 23.07.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 9 884,08грн процентів, а також 985,45грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 4 972,20грн втрат від інфляції та 3 468,58грн процентів за несвоєчасні розрахунки щодо пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ейвазова А.Р.