Справа № 362/5505/13 Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
Провадження № 22-ц/780/4293/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник
Категорія 42 17.07.2014
Іменем України
17 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Сліпченка О.І., Суханової Є.М.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення порушень співвласності на спільне користування підсобними приміщеннями житлового будинку, а також визнання недійсними оспорюваних правочинів, -
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризацї, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення порушень співвласності на спільне користування підсобними приміщеннями житлового будинку, а також визнання недійсними оспорюваних правочинів, посилаючись не те, що згідно договору дарування 2/3 часток від 20 грудня 2004 року співвласник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 одноособово користується підсобними приміщеннями - коридором, кухнею, верандою будинку, і співвласником якого згідно свідоцтва про право на спадщину від 09 серпня 1995 року, також є ОСОБА_1, якій категорично заперечує проти такого порядку користування, оскільки вважає, що порушується його право спільного користування підсобними приміщеннями будинку.
Внаслідок одноособового користування ОСОБА_3 підсобними приміщеннями будинку у його користуванні залишилася одна кімната будинку, а проживання в одній кімнаті без підсобних приміщень є неможливим, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просив суд закріпити підсобні приміщення - коридор, кухню, веранду за двома співвласниками даного будинку.
В обґрунтування позовних вимог щодо визнання технічного паспорту на будинок від 12 жовтня 2004 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 листопада 2004 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 січня 2007 року, які позивач вважає правочинами, зазначав, що при здійсненні реєстрації нерухомого майна протиправно, без його відома та дозволу було зараховано його особисті прибудови - веранду та гараж, а також протиправно зараховано 1/3 частку надвірних господарських будівель.
Враховуючи вищенаведене просив:
- усунути порушення права співвласності на спільне користування підсобними приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1;
Визнати недійсними оспорювані правочини, а саме:
- технічний паспорт на житловий будинок, виготовлений на замовлення ОСОБА_2 Васильківським МБТІ 13 жовтня 2004 року;
-витяг №5624396 з реєстру прав власності на нерухоме майно на прізвище ОСОБА_2 від 29 листопада 2004 року, виданим Васильківським МБТІ;
- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 січня 2007 року за №1339376, виданим Васильківським МБТІ на прізвище ОСОБА_3
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що договором дарування частини житлового будинку, посвідченого 20 грудня 2004 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 2\3 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку житловою площею 32,6 кв.м та господарських будівель і право власності зареєстроване за ОСОБА_3 30 січня 2007 року у Васильківському МБТІ.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відмовлено у зв'язку з тим, що неможливо визначити порядок користування спірним житловим будинком між двома співвласниками (а.с.9-11).
Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 зі змінами станом на 13 жовтня 2004 року свідчить про те, що власником 2\3 частин цього будинку є ОСОБА_3, а власником 1\3 частини цього ж будинку є ОСОБА_1 (а.с.12-17).
Таким чином, будинок АДРЕСА_1 Васильківського району знаходиться у спільній частковій власності.
З витягу реєстру прав власності на нерухоме майно №5624396 від 29 листопада 2004 року, виготовленого Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 вбачається, що власником 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (3560) від 09 серпня 1995 року є ОСОБА_1, а інша 2/3 частина зазначеного будинку належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (3560) від 09 серпня 1995 року та договору дарування (2-2712) від 30 серпня 1995 року (а.с.33).
Як вбачається з витягу №13393176 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 січня 2007 року ОСОБА_3 є власником 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування (1860) від 20 грудня 2004 року і форма власності приватна спільна часткова (а.с.34).
Відповідно до ст.ст.356, 358, 391 Цивільного кодексу України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю; право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2011 року по справі №2-39-11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про зміну ідеальних часток у спільній частковій власності та визнання права власності на частку у спільній частковій власності, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, права власності на більшу частку у спільній частковій власності та витребування майна із незаконного володіння, яке набрало законної сили, встановлено, що із посиланням на висновок будівельно-технічної експертизи за №5011X10-15 від 30 травня 2011 року розділити житловий будинок АДРЕСА_1 Васильківського району згідно часток співвласників у відповідності до вимог нормативних документів не видається можливим, а тому рішенням в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, визначити порядок користування підсобними приміщеннями за вимогами позивача за обома сторонами не представилося можливим, оскільки з вимогами про встановлення можливого порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 позивач не звертався, що є свідченням невірно обраного позивачем способу захисту своїх порушених Цивільних прав та інтересів відповідно до ст.16 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Проте, оспорюванні позивачем документи не спрямовані на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що за своїм змістом реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Витяг - це одна з форм надання інформації з Реєстру прав, щодо змісту прав особи до об'єкту нерухомості, а технічний паспорт на об'єкт нерухомості - це основний документ, якій відображає технічні характеристики будинку (власник, площа, план приміщення і т.д.).
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки документи, які позивач просить визнати недійсними, не можна віднести до правочину, на які розповсюджуються вимоги Цивільного законодавства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Сліпченко О.І.
Суханова Є.М.