21 липня 2014 року Справа № 915/589/14
м. Миколаїв
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
/АДРЕСА_1/
до відповідача Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу
газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"
/54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-А/
Суддя Васильєва Л.І.
від позивача: ОСОБА_1 підприємець
від відповідача: Поліщук В.В. дов. від 31.03.2014р.
СУТЬ СПОРУ: стягнення за Договором №729-0310/12 від 04.01.2013 року 6114, 61 грн. - пені; 1411, 06 грн. - 3% річних; 4532, 64 грн. - збитків від інфляції.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення з останнього заборгованості за Договором № 729-0310/12 від 04.01.2013 року в тому числі: 119280, 00 грн. - основного боргу; 6114, 61 грн. - пені; 1411, 06 грн. - 3% річних; 4532, 64 грн. - збитків від інфляції.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.04.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду.
Заявою від 25.06.2014р. № 3/1 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути пеню в сумі 7732,00 грн., 3% річних в сумі 1784,00 грн. та збитки від інфляції в сумі 11746,00 грн.
Згідно абз. 2. п. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Враховуючи, що позивач не здійснив оплату судового збору за збільшені позовні вимоги, суд не приймає вказану заяву до розгляду.
25.06.2014р. платіжним дорученням №5773 відповідач перерахував позивачу частину заборгованості в сумі 25200,0 грн., платіжним дорученням від 09.07.2014р. №6175 перераховано залишок основної заборгованості - 94080,00 грн. Ухвалами суду від 27.06.2014р. та 21.07.2014р. провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу - 119280,00 грн. було припинено на підставі п.п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6114, 61 грн., 1411, 06 грн. - 3% річних та 4532, 64 грн. збитків від інфляції.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності та вислухавши позивача та представника відповідача, суд, -
04 січня 2013 року за №729-0310/12 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як постачальником та Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машроект», як покупцем, було укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити електротехнічну продукцію для систем автоматичного управління вакуумних установок на умовах, визначених у Договорі та Технічних умовах на кожен вид продукції.
Умовами п.1.2 договору його учасники встановили, що товар поставляється партіями, на кожну з яких складається специфікація, в якій зазначається найменування, кількість, якість та сума. Кожна специфікація підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Специфікація на кожну партію товару формується на підставі письмової заявки покупця.
На виконання умов договору сторонами були підписані: специфікація №2 від 22.04.2013 на поставку генераторів імпульсних токів ГИТ 18 у кількості 1 шт. за ціною 117600,0 грн. та специфікація №3 від 22.05.2013 на поставку розмагнічувального пристрою у кількості 1 шт., за ціною 31500,0 грн.
Згідно з положеннями пункту 4.1 договору розрахунки по договору проводяться в безготівковій формі на підставі рахунку на оплату, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним шляхом: 20% від вартості партії товару покупець сплачує постачальнику в якості передплати після підписання договору та підписання відповідної специфікації протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату; 80% від вартості товару покупець сплачує протягом 10 банківських днів з дня отримання товару, що підтверджується документами, перерахованими в п.3.5 договору на підставі рахунку на оплату.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні оригінали документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, технічний паспорт заводу - виробника та інструкцію з експлуатації.
Покупець 18.07.2013р. здійснив передплату в сумі 6300,0 за товар, обумовлений специфікацією №3 та передплату в сумі 23520,0 грн. за товар, обумовлений у специфікації №2.
Позивач поставив відповідачу визначений у специфікаціях товар на загальну суму 149100,0 грн., що підтверджується накладними №41 від 12.10.2013р. та №30/1 від 27.11.2013р. (а.с.17-18).
За умовами договору, остаточна оплата за товар мала бути здійснена відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, тобто: за товар поставлений по накладній №41 від 12.10.2013р.-до 25.10.2013р.(включно); за товар поставлений по накладній №30/1 від 27.11.2013р. - до 11.12.2013р. (включно).
Вищезазначене свідчить, що між сторонами склались правовідносини, що витікають з договору поставки. Як визначає припис статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідач, в порушення вказаної правової норми та умов договору, залишок вартості поставленого товару сплатив лише після звернення позивача до господарського суду.
Отже, загальна сума заборгованості на час звернення до суду перед позивачем з урахуванням здійсненої передплати складала 119280,0 грн. (149100,0 - 29820,0).
Станом на дату вирішення спору по суті відповідач сплатив наявну заборгованість за поставлений товар в повному обсязі, провадження у справі в цій частині було припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Приписом статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що одним з видів неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 26.10.2013р. по 24.04.2014р. (за першу поставку товару) в сумі 1624,54 грн. та за період з 12.12.2013р. по 24.04.2014р. (за другу поставку товару) в сумі 4490,07 грн. Загальна сума пені визначена позивачем в розмірі 6114,61 грн.
Суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково враховуючи наступне.
Умовами п.4.1. договору визначений порядок оплати поставленого товару: 20% вартості товару сплачується як передплата та 80% вартості товару сплачується протягом 10 банківських днів після отримання товару.
При цьому, пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення більше, ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості.
Отже, сторони домовились, що відповідач повинен сплатити залишок вартості товару протягом 10 банківських днів з дня його отримання, а нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ має відбуватись у випадку порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів.
Позивачем нараховано пеню з наступного одинадцятого дня після закінчення строку на оплату товару, встановленого п.4.1 договору, тобто без врахування положень п.7.2 цього ж договору.
Судом визначено, що згідно з умовами договору поставки (п.4.1 та п.7.2) пеня має нараховуватись: за прострочення оплати першої поставленої партії товару - з 25.11.2013р. та за прострочення оплати другої поставленої партії товару - з 12.12.2013р.
Окрім цього, позивачем не враховано, що згідно з постановою Національного банку України від 14.04.2014р. №212 розмір облікової ставки з 15.04.2014р. становить 9,5%
Розрахунок пені здійснено судом та визначено в наступному розмірі:
- з 25.11.2013р. по 14.04.2014р. (151 к.дн., ставка НБУ - 6,5%)
25200,0 грн.*13%*141/365 = 1265,52 грн.
- з 15.04.2014р. по 24.04.2014р. (10 к.д., ставка НБУ - 9,5%)
25200,0*19%*10/365 = 131,17 грн.
- з 12.12.2013р. по 14.04.2014р. (124 к.д., ставка НБУ 6,5%)
94080,0 грн.*13%*124/365 = 4154,98 грн.
- з 15.04.2014р. по 24.04.2014р. (10 к.д., ставка НБУ - 9,8%)
94080,0 грн.*19%*10/365 = 489,73 грн.
Загальна сума пені складає 6041,4 грн., яка і підлягає стягненню.
Окрім цього, позивач на підставі положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з боржника втрати від інфляції за період з листопада 2013р. по березень 2014р., загальна сума яких складає 4532,64 грн. та 3% річних за період з 26.10.2013р. по 24.04.2014р. (борг в сумі 25200,0 грн.) та за період з 11.12.2013р. по 24.04.2014р. (боргу в сумі 94080,0 грн.), загальна сума яких складає 1411,06 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення пені, обґрунтовує його складною політичною та економічною ситуацією, зупиненням дозволу експорту продукції.
Суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи, що відповідач на час розгляду спору по суті у повному обсязі виконав свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції, він є державним підприємством, яке спеціалізується на виробництві продукції військового призначення, експорт якої зупинено Державною службою експортного контролю України та зважаючи на той факт, що позивачем не надано доказів спричинення йому збитків невиконанням відповідачем умов двосторонньої угоди від 04.01.2013 року, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 2000 грн. та стягнути з відповідача пеню в сумі 4041,40грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог (в тому числі з 119280,00 грн. основного боргу, 6041,40 грн. пені, 1411,06 грн. річних, 4532,64 грн. інфляції).
Керуючись ст.ст. 33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (54018, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 42-А, р/р2600701623 в філії «Укрексімбанк», МФО 326739, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182, ІПН НОМЕР_1) 4041,40 грн. пені, 4532,64 грн. втрат від інфляції, 1411,06 грн. - 3% річних, та 2625,30 грн. судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Л.І. Васильєва
Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2014р.