16.07.2014 р. Справа № 914/1584/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Національного агентства з акредитації України, м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування", м.Львів
про захист ділової репутації.
За участю представників сторін:
від позивача Гаврішко В.В. - представник (довіреність №10 від 08.08.2013р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Національним агентством з акредитації України до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" про захист ділової репутації. Зокрема позивач просить визнати інформацію про Національне агентство з акредитації України, поширену Відкритим акціонерним товариством "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" у березні 2014 року через звернення Міністра економічного розвитку і торгівлі України Шеремети П. недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право НААУ на недоторканість ділової репутації та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" спростувати перед Міністром економічного розвитку і торгівлі України Шереметою П. та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України поширені ними недостовірні відомості протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію аналогічним способом - шляхом надсилання листа-спростування (рекомендованим листом про вручення) Міністру економічного розвитку і торгівлі України та позивачу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача подав клопотання (вх.№30300/14 від 14.07.2014р.) в якому надав додаткові пояснення що стосуються предмету спору. Крім того, в поданому клопотанні позивач просить винести рішення в судовому засіданні 16.07.2014р. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, однак належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи оскільки представник Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" був присутній в попередньому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» звернулось до Міністра економічного розвитку і торгівлі України П. Шеремети зі зверненням яке стосується Національного агентства з акредитації України.
На думку позивача Національного агентства з акредитації України (надалі-НААУ), в звернені голови правління ВАТ «Укравтобуспром» викладена спотворена інформація, яка дискредитує фахівців і діяльність НААУ в цілому. Суть недостовірної інформації за твердженням позивача полягає в наступному:
«НААУ, що здійснює нагляд і регулювання у сфері випробування автомобілів/автобусів, що з призначенням Головою НААУ ОСОБА_5 перетворилось у 2013 р. у фактично узаконений державний орган тиску і рекету на випробувальні центри - органи оцінки відповідності (ООВ)»;
«Не хочу вникати у суть дріб'язкових паперових зауважень порушень у роботі ДП ВЦ «Укравтотест» зауважень по суті і об'єктивності випробувань обладнання кваліфікації і.т.не було»;
«Зрештою і офіційна практика добровільної оплати 21.5 тис. грн.. щорічних позачергових перевірок НААУ випадає з загальноприйнятих норм проведення державними органами позапланових перевірок, які проводяться тільки при зафіксованих якихось певних порушень і підстав, по друге без додаткової оплати з нашого боку, як платника податків»;
«Зрештою на офіційному сайті НААУ відсутній наказ від 30.09.2013 №173 -Я щодо методик і настанов по проведенню цих перевірок (з посиланням на який і було скасовано дію атестата акредитації ДП ВЦ «Укравтотест», не вдалось знайти підтвердження його реєстрації в Мін'юсті»;
Однак є декілька прецедентів скасування дії атестата і його поновлення впродовж 2-3 місяців (а не через рік, як це було заявлено нам), зокрема у незнайомих і дивних для нас ПП «Авторух» та ПП ТЮФ».
Позивач зазначає, що поширені відповідачем відомості не відповідають дійсності та обґрунтовує позовні вимоги зважаючи на наступне.
По-перше. Головою НААУ призначено Володимира Михайловича Рущака, а особа з іменем ОСОБА_5 в Агентстві не працює.
По-друге, у вказаному зверненні стверджується, що з призначенням Головою НААУ ОСОБА_5 останнє перетворилось у 2013 р. у фактично узаконений державний орган тиску і рекету, проте відповідно до Положення про Національне агентство з акредитації України, затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 29.05.2012 №646 (зі змінами, затвердженими наказом Мінекономрозвитку України від 05.11.2013 № 1305), Агентство - державна госпрозрахункова організація, утворена Мінекономрозвитку України, входить до сфери його управління та провадить некомерційну господарську діяльність.
Позивач стверджує, що розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною, і її поширення принижує ділову репутацію позивача. Позивач наголошує, що ні автору листа, ні будь - якій іншій особі діюче законодавство України не надає права здійснювати оцінку діям тієї чи іншої особи.
У позовній заяві позивач зазначає, що основними функціями Агентства є акредитація органів з оцінки відповідності та проведення моніторингу за їх відповідністю вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок, у тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.
Відповідно до міжнародної практики, статті 5 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», акредитація ООВ базується на принципі добровільності та згідно статті 12 Закону, акредитовані органи з оцінки відповідності зобов'язані оплачувати всі роботи, пов'язані з акредитацією та моніторингом за їх діяльністю. З суми оплати робіт НААУ відраховує податки (зокрема, ПДВ) до бюджету.
В своїй діяльності Агентство керується Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», Положенням про Національне агентство з акредитації України, нормативно-правовими актами в сфері акредитації, ДСТУ І8О/ІЕС 17011:2005 та документами системи управління Агентства, які розроблено з урахуванням міжнародних та європейських норм у сфері акредитації та затверджено в установленому порядку.
Позивач також звертає увагу, що згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5, нормативні акти (накази, методики, політики), що видаються в НААУ, реєстрації в Міністерстві юстиції України не підлягають.
Відповідно до взятих на себе зобов'язань, як стверджує позивач, НААУ періодично проходить оцінку з боку ЕА, чим засвідчується відповідність діяльності НААУ та затверджених НААУ порядків здійснення робіт з акредитації і моніторингу за діяльністю акредитованих органів оцінки відповідності (надалі - ООВ) принципам міжнародної та європейської практики і стандартам. За висновками результатів оцінки з боку ЕА, діяльність агентства відповідає встановленим вимогам щодо незалежності, неупередженості та відсутності конфліктів інтересів. Також НААУ відповідає вимогам щодо фінансової незалежності, що встановлені у стандарті ДСТУ І8О/ІЕС 17011.
На сьогоднішній день перед НААУ стоїть стратегічне для економіки України, в частині зменшення економічних бар'єрів в торгівлі з країнами ЄС, завдання - успішно пройти в 2014 році чергове оцінювання з боку ЕА та розширити визнання за сферами „Сертифікація продукції" та „Органи з інспектування". Тому НААУ принципово підходить до проведення робіт з акредитації органів з оцінки відповідності та моніторингу за їх діяльністю в період дії атестату про акредитацію ООВ.
Проте, як стверджує позивач, це викликає певні незадоволення з боку недобросовісних акредитованих ООВ, які не бажають підтримувати компетентність та дотримуватись європейських стандартів на відповідність яких їх було акредитовано. Окремі ООВ дозволяють собі надсилати на адресу НААУ погрозливі листи, телефонувати з погрозливими заявами, спотворювати інформацію (не маючи на це жодних доказів) та дискредитувати фахівців і діяльність НААУ в цілому.
Позивач зазначає, що усі ООВ можуть отримати послуги незалежно від кількості робітників, сфери діяльності, товарообігу, форми власності або членства в будь-яких структурах. НААУ не встановлює жодних фінансових перешкод для ООВ. Затверджені в установленому порядку Правила визначення вартості робіт з акредитації розміщено на сайті НААУ.
На думку позивача, національне агентство з акредитації України не можна порівнювати з такими державними органами як ДПІ, МНС, СЕС, ДАІ, які є контролюючими та фінансуються з державного або місцевих бюджетів.
Позивач відзначає, що відповідно до «Політики НААУ щодо нагляду за акредитованими органами з оцінки відповідності» та Угоди, укладеної від 26.01.2011р. між Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» випробувальний центр «Укравтотест» (далі -підприємство) і НААУ, керівництво підприємства взяло на себе зобов'язання забезпечувати проведення представниками агентства щорічних моніторингів шляхом здійснення нагляду та при наявності звернень, поданих у встановлених законодавством випадках, або скарг, пов'язаних з діяльністю акредитованого випробувального центру - проведення моніторингу шляхом здійснення позачергових оцінок.
Як зазначено у позовній заяві, у квітні 2012 року підприємство, відповідно до договору № 20251-01 -Н-12 від 11.01.2012р., оплатило роботи з планового моніторингу шляхом здійснення нагляду на суму 21570,00 грн. та забезпечило їх проведення.
Позивач звертає увагу, що у 2012 році групою з аудиту НААУ в випробувальному центрі проводився плановий моніторинг шляхом здійснення нагляду, а не позачергова оцінка, як зазначено в зверненні Голови правління ВАТ «Укравтобуспром».
Також, відповідно до Угоди, в період з квітня по травень 2013 р., підприємство повинно було оплатити по договору №20261-01-Н-13 від 15.04.2013р. за роботи з проведення наступного планового моніторингу шляхом здійснення нагляду 22741,78 грн. та забезпечити до кінця травня 2013 р. проведення представниками НААУ оцінки на місці випробувального центру.
Однак, підприємство не виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до вимог п.1.10 Угоди та 2.4 договору №20261-01-Н-13, а саме не сплатило своєчасно та в повному обсязі суму по договору. До теперішнього часу повна оплата не здійснена.
Враховуючи те, що плановий нагляд в випробувальному центрі не проводився, НААУ пішло на зустріч випробувальному центру та зарахувало результати моніторингу шляхом здійснення позачергової оцінки, як плановий нагляд і проведена оцінка додаткового фінансового навантаження на підприємство не склала.
Позивач зазначає, що твердження відповідача, що при перевірках Випробувального центру «Укравтотест» була відповідність ДСТУ, не відповідають дійсності з наступних підстав.
Моніторинг здійснювався групою з оцінки в кількості трьох осіб -головного аудитора і експерта Агентства та незалежного позаштатного експерта в сфері випробувань колісних транспортних засобів, які атестовані незалежною комісією з атестації та мають досвід роботи в сфері акредитації та випробувань КТЗ.
За результатами позачергової оцінки групою аудиторів з акредитації було складено 17 протоколів невідповідностей вимогам ДСТУ І8О/ІЕС 17025:2006.
Враховуючи вищезазначені невідповідності стосовно відсутності у випробувального центру окремого устаткування, використання некаліброваного устаткування і його належного обслуговування, з метою недопущення введення в експлуатацію на споживчий ринок України небезпечних дорожньо-транспортних засобів, агентством винесено рішення від 15.10.2013р. про тимчасове зупинення дії атестату про акредитацію Випробувального центру Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» - Випробувальний центр «Укравтотест» за № 2Т261 терміном дії від 26.01.2011 по 25.01.2014.
Відповідно до протоколу підсумкової наради від 11.10.2013р., з яким було ознайомлено керівництво Випробувального центру, фахівці випробувального центру повинні усунути виявлені невідповідності та направити документально підтверджуючу інформацію до НААУ в місячний термін, починаючи з дня, наступного за останнім днем оцінки (до 11.11.2013р.).
Однак, відповідач направив відповідну інформацію до НААУ листом №15 від 26.11.2013 р. (вх. №2641 від 29.11.2013) з запізненням на 15 днів.
За результатами аналізу отриманої інформації, групою з акредитації встановлено, що випробувальним центром не усунуто 6 із 17 невідповідностей.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 3.2 методики М-08.00.20 «Тимчасове зупинення або скасування атестата про акредитацію» та висновків і пропозицій комісії Агентства з розгляду питань, пов'язаних з діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності (протокол від 16.12.2013), Агентством від 19.12.2013р. винесено рішення про скасування атестату про акредитацію Випробувального центру Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» - Випробувальний центр «Укравтотест» за № 2Т261 терміном дії від 26.01.2011 по 25.01.2014.
Крім того позивач звертає увагу, що відповідно до ст. 9 вищезгаданого Закону, орган з оцінки відповідності може оскаржити рішення, дії та бездіяльність НААУ, пов'язані з акредитацією (моніторингом) відповідного органу з оцінки відповідності, шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій або в судовому порядку. Однак, як зазначає позивач, скаржник не скористався правом звернення до комісії з апеляцій та не подавав позову до суду.
Після винесеного НААУ Рішення про скасування атестату про акредитацію, керівництво підприємства приїздило та зверталось до НААУ з проханням вирішити питання поновлення атестату, при цьому не надавши документального підтвердження усунення усіх невідповідностей. Але НААУ зайняло принципову позицію щодо необхідності повного усунення випробувальним центром невідповідностей та можливості реєстрації заявки на повторну акредитацію випробувального центру через рік з дати винесення Рішення НААУ про скасування атестату про акредитацію, відповідно до вимог п. 3.4.2 методики М-08.08.03 "Приймання, вхідний контроль, реєстрація заявки", внесених в методику відповідно до рекомендацій наданих Президією технічного комітету з акредитації (протокол № 34 від 14.06.2013).
До того позивач просить відзначити, що Рішення Агентства про тимчасове зупинення дії або скасування атестату про акредитацію не несе під собою юридичного припинення господарської діяльності акредитованих органів з оцінки відповідності, а лише засвідчує втрату їх компетентності у сфері діяльності, на яку їх було акредитовано. Відповідно до статті 12 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», п. 8.3.2 ДСТУ І8О/ІЕС 17011:2005 та Угоди, укладеної між органами з оцінки відповідності та
Агентством, з моменту винесення рішення про тимчасове зупинення дії атестатів про акредитацію, відповідні акредитовані органи з оцінки відповідності всього лише повинні припинити посилання на акредитацію у своїх протоколах, сертифікатах, листах, рекламі тощо.
Отже, своїми незаконними діями, як зазначає позивач, поширенням інформації, що не відповідає дійсності, відповідач принизив ділову репутацію Агентства.
З огляду на викладене, позивач просить визнати інформацію про Національне агентство з акредитації України, поширену Відкритим акціонерним товариством «Український інститут автобусо-гролейбусобудування» у березні 2014 року через звернення до Міністра економічного розвитку і торгівлі України Шеремети П. недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право НААУ на недоторканність ділової репутації та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» спростувати перед Міністром економічного розвитку і торгівлі України Шереметою П. та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України поширені ними недостовірні відомості протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію аналогічним способом - шляхом надсилання листа-спростування (рекомендованим листом про вручення) Міністру економічного розвитку і торгівлі України Шереметі П., Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Позивачу.
Відповідач заперечив проти позову зазначаючи, що звернення до керівника вищестоящого органу центральної виконавчої влади - Мінекономрозвитку, якому підпорядковане НААУ, було зверненням з проханням щодо можливості прийняття заявки на повторну акредитацію випробувального центру - органу оцінки відповідності ДП ВЦ «Укравтотест», а не через рік після дострокового скасування атестату про акредитацію.
Крім того відповідач зазначає, що рішенням НААУ про скасування атестату про акредитацію ДП ВЦ «Укравтотест» всупереч твердженню позивача фактично зупинило господарську діяльність ДП ВЦ «Укравтотест», бо випробування і протоколи випробувань неакредитованого випробувального центру не мають жодної чинності.
Також в матеріалах справи міститься лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.05.2014р. № 3431-05/15133/03, адресований Національному агентству з акредитації України, в якому міністерство просить розглянути можливість прискорення проведення повторної акредитації ДП ВЦ «Укравтотест» та прийняте рішення поінформувати ВАТ «Укравтобуспром» та Мінекономрозвитку.
Окрім цього в матеріалах справи також міститься лист Національного агентства з акредитації України від 20.05.2014р. № 2-2/9-1331 адресований ДП ВАТ «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» в якому зазначено, що комісія НААУ з питань акредитації розглянула звернення Голови правління ВАТ «Укравтобуспром» та прийняла рішення щодо можливості реєстрації заявки Випробувального центру ДП ВАТ «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» - Випробувальний центр «Укравтотест» після її надходження та проведення робіт з повторної акредитації.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» звернулось до Міністра економічного розвитку і торгівлі України П. Шеремети зі зверненням яке стосується Національного агентства з акредитації України.
Позивач стверджує, що в звернені голови правління ВАТ «Укравтобуспром» викладена спотворена інформація, яка дискредитує фахівців і діяльність Національного агентства з акредитації (надалі - НААУ) в цілому. Суть недостовірної інформації за твердженням позивача полягає в наступному:
«НААУ, що здійснює нагляд і регулювання у сфері випробування автомобілів/автобусів, що з призначенням Головою НААУ ОСОБА_5 перетворилось у 2013 р. у фактично узаконений державний орган тиску і рекету на випробувальні центри - органи оцінки відповідності (ООВ)»;
«Не хочу вникати у суть дріб'язкових паперових зауважень порушень у роботі ДП ВЦ «Укравтотест» зауважень по суті і об'єктивності випробувань обладнання кваліфікації і.т.не було»;
«Зрештою і офіційна практика добровільної оплати 21.5 тис. грн.. щорічних позачергових перевірок НААУ випадає з загальноприйнятих норм проведення державними органами позапланових перевірок, які проводяться тільки при зафіксованих якихось певних порушень і підстав, по друге без додаткової оплати з нашого боку, як платника податків»;
«Зрештою на офіційному сайті НААУ відсутній наказ від 30.09.2013 №173 -Я щодо методик і настанов по проведенню цих перевірок (з посиланням на який і було скасовано дію атестата акредитації ДП ВЦ «Укравтотест», не вдалось знайти підтвердження його реєстрації в Мін'юсті»;
«Однак є декілька прецедентів скасування дії атестата і його поновлення впродовж 2-3 місяців (а не через рік, як це було заявлено нам), зокрема у незнайомих і дивних для нас ПП «Авторух» та ПП ТЮФ».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Дослідивши звернення керівника ВАТ «Укравтобуспром» до Міністра економічного розвитку і торгівлі України, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у даному зверненні містяться висловлення які носять емоційний характер з елементами критичної оцінки певних фактів, вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача, висловлення які містять лише оціночні судження без наведення деталізованих фактичних даних чи деталізованої оцінки підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності позивача, а метою такого звернення було отримати дозвіл на повторну акредитацію не через рік, а у коротші строки.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Проте як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено як та яким чином звернення відповідача до Міністра економічного розвитку і торгівлі України завдало шкоди його особистим немайновим благам, або таке звернення перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Адже як зазначено у вищенаведеній Постанові юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність обставин, однією з яких є, зокрема, поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Однак як вбачається з листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.05.2014р. адресованого Національному агентству з акредитації України, Мінекономрозвитку зазначає, що не має права втручатися в діяльність з акредитації національного органу України з акредитації, проте просить розглянути можливість прискорення проведення повторної акредитації ДП ВЦ «Укравтотест».
Отже зі змісту звернення вбачається, що таке не завдало і не могло завдати шкоди діловій репутації позивача. Водночас слід зазначити, що інформація, зазначена у зверненні, була доведена до відома лише одній особі. Іншого судом не встановлено.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Проте як вбачається з листа Мінекономрозвиту, вказаний орган крім того ще й був не компетентний перевіряти інформацію, яка була зазначена у зверненні відповідача, тим не менше суд дійшов висновку, що за змістом звернення мало місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 21.07.2014р.
Суддя Петрашко М.М.