Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "17" липня 2014 р. Справа № 906/696/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1 - дов. від 30.05.2014р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Чеберяки, Роменський район, Сумська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" (м.Баранівка, Житомирська область)
про стягнення 20116,71 грн.
Позивач подав позов про стягнення з відповідача 20116,71 грн., з яких 17760,00грн. основної заборгованості; 1314,24грн. інфляційних; 458,53 грн. 3 % річних; 583,94 грн. пені.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.07.2014р.
Ухвалою господарського суду від 01.07.2014р. розгляд справи відкладено на 17.07.2014р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.
До суду 10.06.2014р. повернулась копія ухвали про порушення провадження у справі, яка направлялась рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, а саме: 12700, Житомирська область, м.Баранівка, пров. Кооперативний, 2 А, без вручення адресату, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Копія ухвали господарського суду від 01.07.2014р., яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, станом на час судового засідання, до господарського суду не повернулась. Повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення до суду також не повернулось.
Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.07.2014р. ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" зареєстроване за адресою: 12700, Житомирська область, м.Баранівка, пров. Кооперативний, 2 А (а.с. 27-28).
Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Вирішення спору здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
03.07.2013р. між ФОП ОСОБА_2 (виконавець/позивач) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" (замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг №0307/пос/1 (а.с. 12-13), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати замовнику за плату с/г послуги з внесення засобів захисту рослин на полях замовника на території Житомирської області, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Загальна площа, на якій будуть надаватись послуги орієнтовно складає 290,00 гектар +/- 5 % (п. 1.3. договору).
Відповідно п. 3.3. договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 17760,00грн., зокрема:
- згідно акту від 03.07.2013р. (а.с. 15) на загальну суму 17160,00грн. (рахунок №22 від 03.07.2013р.; а.с. 14);
- згідно акту від 29.07.2013р. (а.с. 17) на загальну суму 600,00грн. (рахунок №28 від 29.07.2013р.; а.с. 16).
Умовами п. 3.4. договору сторони погодили, що оплата за виконані послуги здійснюється відповідно до рахунку фактури виконавця після підписання актів приймання-передачі наданих послуг на протязі 7 банківських днів, починаючи наступним днем після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
20.03.2014р. позивач направив відповідачу претензію про оплату виконаних послуг (а.с.18).
Вказана претензія отримана відповідачем 03.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 19), однак залишена без розгляду та задоволення.
Положеннями п. 4.2. договору сторони обумовили, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно п. 4.2. договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 13.07.2013р. по 05.02.2014р. в розмірі 583,94грн.
У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, відповідачу за неналежне виконання грошового зобов'язання нараховано 3 % річних в розмірі 458,53грн. за період з 13.07.2013р. по 23.05.2014р. та інфляційні в розмірі 1314,24грн. за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р.
Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, господарські правовідносини, які склались між сторонами за своєю правовою природою є відносинами підряду.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Стаття 843 ЦК України визначає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За умовами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.
Зокрема, акти приймання виконаних робіт підписані представниками відповідача та скріплені печаткою товариства без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати.
Статею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено що замовник не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду навіть у випадку безпідставної відмови від прийняття робіт.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем виконаних позивачем робіт.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 17760,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 583,94грн. пені суд зазначає наступне.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню:
- по акту від 03.07.2013р. на суму 171960,00грн. за період з 13.07.2013р. по 01.01.2014р. в розмірі 563,46грн.;
- по акту від 29.07.2013р. на суму 600,00грн. за період з 08.08.2013р. по 05.02.2014р. в розмірі 20,48грн., що загалом складає 582,94грн.
Однак, при підрахунку суми позову, позивачем допущено арифметичну помилку та заявлено до стягнення 583,94грн., у зв'язку з чим у задоволенні 1,00грн. суд відмовляє.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.
З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17760,00грн. основного боргу, 582,94грн. пені, 1314,24грн. інфляційних та 458,53грн. 3 % річних.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс" (12700, Житомирська область, м.Баранівка, пров. Кооперативний, 2 А, ідентифікаційний код 35144305)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
- 17760,00грн. основного боргу,
- 582,94грн. пені,
- 1314,24грн. інфляційних,
- 458,53грн. 3 % річних,
- 1826,91 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.07.14
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи
2,3 - сторонам (рек. з пов.)