Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" липня 2014 р.Справа № 922/2372/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Дородіної І.А.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 3208601,29 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Ященко Р.Ю., довіреність № 14-135 від 14-135;
відповідача - Счастлива Я.О., довіреність № 38-1867 від 28.05.2010 року;
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" кошти у розмірі 3208601,29 грн., з яких: 613278,36 грн. 3% річних та 2595322,93 грн. інфляційних втрат. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує невиконання відповідачем рішення суду від 02.07.2013 року у справі №5023/5038/12, яким було стягнуто заборгованість за Договором №06/11-16 БО від 29.09.2011 року. Також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 64172,10 грн. на відповідача.
Позивач у судовому засіданні 17 липня 2014 року позов підтримує повністю, просить його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 17 липня 2014 року та у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним не сплачено суму заборгованості за природний газ по договору №06/11-16 БО від 29.09.2011 року та тим самим не виконано рішення суду від 02.07.2013 року у справі №5023/5038/12 внаслідок скрутного фінансового становища підприємства.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №06/11-БО з Додатковими угодами до нього, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі та на умовах даного договору.
На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня - грудня 2011 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 132318485,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу.
Проте відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, та перерахував грошові кошти в якості оплати за поставлений газ у розмірі 96272333,38 грн.
Стягнення заборгованості та штрафу за природний газ, поставлений у жовтні-грудні 2011 року, а також 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих до 01.11.2013 року було предметом розгляду господарського суду у справах №5023/5038/12 та 922/5146/13 за результатами розгляду яких винесені рішення. Проте, рішення в частині стягнення основного боргу за грудень 2011 року не виконано.
У зв'язку з цим, позивачем нараховано 613278,36 грн. 3% річних та 2595322,93 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2011 року за період з 02.11.2013 року по 27.05.2014 року.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому суми 3 % річних у розмірі 613278,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2595322,93 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, п/р №26009010013856 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260026002301921 АТ "Ощадбанк", МФО 300465)- 613278,36 грн. 3% річних, 2595322,93 грн. інфляційних втрат, 64172,10грн. судового збору.
Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.07.2014 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/2372/14