36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.07.2014 Справа № 917/1212/14
за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська обл., 37500
до Полтавської державної аграрної академії, вул. Григорія Сковороди, 1/3, м. Полтава, 36003
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 37500
про стягнення 11 613,63 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: Мірошниченко О. М., довіреність № 71/06-05 від 08.01.2014 р.;
від відповідача: Чередников С.М., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лубенським МВ УДМС України в Полтавській області 23.02.2013 р., довіреність № 01-07/334 від 15.07.2014 р.
від третьої особи: не з'явилися.
17.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області про стягнення з Полтавської державної аграрної академії 11 613,63 грн. переплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2012 р., що виникла внаслідок надання структурним підрозділом відповідача недостовірних відомостей про заробіток для обчислення пенсії у вигляді довідки № 248 від 30.08.1995 р..
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 - представництво у судове засідання вдруге не забезпечила, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань, явка представників останньої у судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Позивач надав суду заяву № 4402/07-17 від 07.07.2014 р. (вх. № 8696 від 08.07.2014 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 10 763,62 грн. переплати пенсій, яка ухвалою суду від 08.07.2014 р. прийнята до розгляду вданому позовному провадженні як така, що відповідає приписам чинного процесуального законодавства.
Крім того, позивач супровідним листом № 4559/07-17 від 14.07.2014 р. (вх. № 9280 від 17.07.2014 р.) надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 8 217,80 грн. переплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2012 р..
За приписами ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. оскільки вказана зава подана з дотримання встановлених процесуальних правил вчинення відповідних дій позивачем, суд приймає дану заяву до розгляду у даному позовному провадженні як заяву про зменшення розміру позовних вимог, спір розглядатиметься в межах предмету спору в редакції вказаної заяви позивача.
Відповідач надав суду клопотання № 75/94 від 17.07.2014 р. про припинення провадження у справі в порядку п. 2, п. 6 ст. 80 ГПК України, яке судом відхилено за обґрунтуванням, викладеним у мотивувальній частині даного рішення.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, значених у позовній заяві, та запереченнях № 4559/07-17 від 14.07.2014 р. на відзив на позов.
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 75/95 від 17.07.2014 р. (вх. № 9278 від 17.07.2014 р.), посилаючись, зокрема на те, що він не є правонаступником особи, що видала довідку № 248 від 30.08.1995 р. про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1, наявність рішення адміністративного суду стосовно предмету спору у даній справі, вирішення спору у даній справі у позасудовому порядку шляхом прийняття позивачем рішення про стягнення з пенсіонера суми переплаченої пенсії та неприпустимість подвійного стягнення, неправомірність пред'явлення даної позовної вимоги до страхувальника згідно норм ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", недоведеність розміру заподіяної шкоди та пропущення позивачем при пред'явленні даного позову строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,
встановив:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади, що призначають пенсії та акумулюють кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій. Одним з основних завдань органів Пенсійного фонду України є ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.
Як вбачається з позовної заяви, Лубенським сільськогосподарським технікумом бухгалтерського обліку Міністерства сільського господарства і продовольства України ОСОБА_1 30.08.1995 року видано довідку № 248 (а.с. 7) про заробіток за період з 01.08.1993 р. по 31.07.1995 р. для обчислення пенсії. На підставі даної довідки 02.09.1995 р. ОСОБА_1 призначено пенсію щомісячно з 22.09.1995 р. в сумі 720 000,00 крб. пожиттєво (з 01.03.1996 р. - 4 500 000,00 крб.), при цьому у протоколі № 567 від вказаної дати зазначено наступне : основний розмір пенсії від заробітку з урахуванням коефіцієнту збільшення основного розміру пенсії 1 127 141,40 крб., розмір пенсії з обмеженням - 720 000,00 крб. (а.с. 9).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, при поданні даної довідки достовірність викладених у ній відомостей не перевіряється (контролюється тільки дотримання встановленої форми), а чинне законодавство не містить обмежень щодо строків проведення достовірності та правильності викладеної у ній інформації.
08.08.2012 року працівниками Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області проведено перевірку Лубенського фінансово-економічного коледжу Полтавської аграрної академії з питання достовірності довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, результати перевірки набрали форму акту № 251 (а.с. 13), у якому виявлено розбіжності вказаних даних у довідці та відомостями нарахування заробітної плати ОСОБА_1.
09.08.2012 р. Лубенським фінансово-економічним коледжем Полтавської державної аграрної академії надано нову довідку № 277 про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 за період 01.08.1993 р. по 31.07.1995 р. (а.с. 14), яка в подальшому була відкликана листом від 06.07.2013 р. № 839 (а.с. 51) з огляду на те, що Лубенський фінансово-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії, що створений на базі Лубенського технікуму Полтавського державного сільськогосподарського інституту, не є правонаступником Лубенського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, який було ліквідовано наказом від 17.06.1997 р. № 190 Міністерства сільського господарства і продовольства України.
За даними позивача внаслідок перерахунку пенсії за період з 01.01.2004 року по 30.09.2012 року виникла переплата пенсії ОСОБА_1 у розмірі 11 613,63 грн. (розрахунок - а.с. 16-17). В обґрунтування підстав такої переплати позивачем вказано надання відповідачем (страхувальником) недостовірних даних про заробітну плату ОСОБА_1, які викладені у довідці про заробіток для обчислення пенсії № 248 від 30.08.1995 р..
При цьому 16.08.2012 р. комісією по призначенню пенсій, прийнятті рішень, що стосуються зарахування стажу, в тому числі шляхом проведення опиту свідків, строків призначення пенсій, встановлення переплат пенсій, порядку їх відшкодування та вирішення інших питань Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі прийняте рішення, оформлене протоколом № 492, про утримання переплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% до повного погашення з 16.06.2012 р., за заявою пенсіонера 08.10.2012 р. зазначена комісія прийняла рішення, що оформлене протоколом № 584, про утримання переплати пенсії з ОСОБА_1 по 10% щомісячно до повного погашення. За наданими на вимогу суду даними позивача за період з жовтня 2012 року по липень 2014 року з ОСОБА_1 утримано переплаченої пенсії на загальну суму 2 545,82 грн., про що свідчить надана до матеріалів справи позивачем довідка від 14.07.2014 р..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом з вимогою про стягнення з Полтавської державної аграрної академії 11 613,63 грн. переплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2012 р., що виникла внаслідок надання структурним підрозділом відповідача недостовірних відомостей про заробіток для обчислення пенсії у вигляді довідки № 248 від 30.08.1995 р., зменшивши розмір позовних вимог заявою № 4402/07-17 від 07.07.2014 р. (вх. № 8696 від 08.07.2014 р.) до 10 763,62 грн. переплати пенсій внаслідок невірно включеної до ціни позову невиплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в сумі 850,01 грн., вдруге зменшивши розмір позовних вимог наданою супровідним листом № 4559/07-17 від 14.07.2014 р. (вх. № 9280 від 17.07.2014 р.) заявою до 8 217,80 грн. внаслідок фактичного утримання переплаченої суми пенсій з ОСОБА_1 в сумі 2 545,82 грн..
Крім того, з даним позовом позивач звертався до відповідача в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. у справі № 816/4291/13-а адміністративний позов було залишено без розгляду з огляду на недотримання позивачем строку позовної давності при звернення з даним позовом. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 р. у справі № 816/4291/13-а апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області залишено без задоволення, вказану ухвалу - без змін.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Предметом позову у даній справі є стягнення шкоди у сумі 8 217,80 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області через надання відповідачем (страхувальником) недостовірних даних про заробітну плату ОСОБА_1, які викладені у довідці про заробіток для обчислення пенсії № 248 від 30.08.1995 р..
Враховуючи правову природу взаємовідносин між сторонами, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини відшкодування завданої позадоговірної (деліктної) шкоди.
За приписами ст. 1116 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяної ним шкоди є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 101 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (із змінами та доповненнями) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
З матеріалів справи вбачається наступне :
- покладена в матеріальну підставу позову довідка від 30.08.1995 р. № 248 про заробіток за період з 01.08.1993 р. по 31.07.1995 р. для обчислення пенсії ОСОБА_1 була видана Лубенським сільськогосподарським технікумом бухгалтерського обліку Міністерства сільського господарства і продовольства України. З наданих на вимогу суду матеріалів не вбачається можливим достеменно встановити факт правонаступництва відповідачем ОСОБА_4 сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку Міністерства сільського господарства і продовольства України. Зокрема, 17.06.1997 р. Міністерством сільського господарства і продовольства України видано наказ № 190 "Про вдосконалення мережі вищих аграрних навчальних закладів", п. 16 якого визначено, що Лубенський технікум Полтавського державного сільськогосподарського інституту створюється на базі Лубенського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, що ліквідується (а.с. 40). Як зазначений наказ, так і Положення Лубенського технікуму Полтавського державного сільськогосподарського інституту не містять відомостей щодо правонаступництва, не надано суду і інших доказів на підтвердження даної обставини (передавальний баланс, акт прийому-передачі майна та інші). Представники сторін у судовому засіданні повідомили, що інших доказів на підтвердження чи спростування факту правонаступництва відповідачем прав та обов'язків особи, яка видала довідку від 30.08.1995 р. № 248 про заробіток за період з 01.08.1993 р. по 31.07.1995 р. для обчислення пенсії ОСОБА_1, надати не можуть з огляду на відсутність таких;
- при призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки 02.09.1995 р. з 22.09.1995 р. в сумі 720 000,00 крб. пожиттєво (з 01.03.1996 р. - 4 500 000,00 крб.) працівниками пенсійного фонду було визначено основний розмір пенсії від заробітку з урахуванням коефіцієнту збільшення основного розміру пенсії у сумі 1 127 141,40 крб., проте призначено ОСОБА_1 пенсію в розмірі 720 000,00 крб. з обмеженням, при цьому даний розмір є меншим, ніж визначений за даними довідки від 30.08.1995 р. № 248 про заробіток. Позовна заява не містить обґрунтувань розміру заявленої до стягнення суми нанесеної шкоди, у судовому засіданні представник позивача пояснити дану обставину не зміг.
Як роз'яснив пленум Вищого Господарського Суду України у п. 1, п. 2 постанови від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено вчинення саме відповідачем протиправних дій у вигляді надання недостовірних даних про заробітну плату ОСОБА_1, які викладені у довідці про заробіток для обчислення пенсії № 248 від 30.08.1995 р., розмір збитків не доведено з огляду на призначення працівниками позивача ОСОБА_1 пенсії в розмірі 720 000,00 крб. з обмеженням у меншому розмірі, ніж визначений за даними довідки від 30.08.1995 р. № 248 про заробіток, причинно-наслідковий зв'язок як об'єктивний наслідок поведінки завдавача шкоди в даному випадку також є недоведеним позивачем, що свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної ним майнової шкоди з огляду на відсутність повного складу правопорушення, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданої відповідачем майнової шкоди в розмірі 8 217,80 грн. задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідача проти позову з огляду на їх недоведеність судом приймаються.
Як зазначалося вище, відповідач заявив про пропущення позивачем при пред'явленні даного позову встановленого строку позовної давності та просив суд відмовити у позові з цієї підстави.
Позивач стверджує, що позовну заяву подано в строки, встановлені статтею 257 Цивільного кодексу України. Про розмір переплати пенсії позивач дізнався 08.08.2012 р. при проведенні перевірки 08.08.2012 року працівниками Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області Лубенського фінансово-економічного коледжу Полтавської аграрної академії з питання достовірності довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, результати перевірки набрали форму акту № 251 (а.с. 13), у якому виявлено розбіжності вказаних даних у довідці та відомостями нарахування заробітної плати ОСОБА_1.
Таким чином, початок перебігу строку позовної давності починається з 08.08.2013, позовну заяву направлено до Господарського суду Полтавської області 18.06.2014 р. згідно відбитку маркувальної машини поштового відділення на конверті (а.с. 22).
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 вказаного Кодексу унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Приписами статті 260 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 названого Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 названого Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позов подано до суду в межах такого строку.
Крім того, відповідачем надане суду клопотання № 75/94 від 17.07.2014 р. про припинення провадження у справі в порядку п. 2, п. 6 ст. 80 ГПК України, яке судом відхилено за наступним обґрунтуванням.
Відповідно до приписів п. 2, п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З матеріалів справи не вбачається наявність підстав для застосування наведених норм права, оскільки ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. у справі № 816/4291/13-а, якою адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області про стягнення з Полтавської державної аграрної академії 11 613,63 грн. переплаченої ОСОБА_1 пенсії було залишено без розгляду з огляду на недотримання позивачем строку позовної давності при звернення з даним позовом до адміністративного суду, не є таким рішенням в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, жодна із сторін у даній справі має відповідну дієздатність та правоздатність на час пред'явлення позову та вирішення справи у суді.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити.
Повне рішення складене 22.07.2014 р..
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.