04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" липня 2014 р. Справа№ 925/548/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Яковлєва М.Л.
за участю представників сторін
від позивача: Крикун О.А. - представник за дов. б/н від 14.07.2014р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014 р.,
у справі № 925/548/14 (Суддя Чевгуз О.В.),
за позовом Приватного підприємства "Люмітекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К"
про стягнення 107027,33 грн.
Приватне підприємство "Люмітекс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 99071,70 грн. боргу за поставлений товар - матеріали для виробництва матраців відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 02.01.2014р. №001/13, 5802,87 грн. пені, 2149,76 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" на користь приватного підприємства "Люмітекс" 99071,70 грн. основного боргу, 5802,87 грн. пені, 2149,76 грн. три відсотки річних, 2140,48 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014р., у справі №925/548/14, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем невірно було розраховано штрафні санкції.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.06.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" було прийнято до провадження.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №925/548/14 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.
Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 23.07.2014р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014р.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.07.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
02.01.2013 р. приватне підприємство "Люмітекс" (постачальник) в особі директора Стоянович Л.М., що діє на підставі Статуту, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (покупець) в особі директора з маркетингу Олійник В.М., що діє на підставі довіреності, уклали договір поставки №001/13 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався доставити та передати у власність покупця матеріали для виробництва матраців (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Порядок розрахунків між покупцем та постачальником передбачений пунктом 5.1. договору, відповідно до якого, покупець проводить попередню оплату товару на підставі рахунку, що виписується постачальником згідно із замовленням покупця.
Відповідно до п. 3.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженим представником видаткової накладної.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу матеріали для виробництва матраців, що підтверджується видатковими накладними №8 від 21.01.2013, №24 від 14.02.2013, №38 від 01.03.2013, №36 від 01.03.2013, №37 від 06.03.2013, №39 від 07.03.2013, №41 від 18.03.2013, №48 від 22.03.2013, №56 від 28.03.2013, №62 від 05.04.2013, №67 від 12.04.2013, №72 від 19.04.2013, №87 від 22.05.2013, №89 від 23.05.2013, №90 від 24.05.2013, №93 від 30.05.2013, №97 від 31.05.2013 , №98 від 05.06.2013, №100 від 13.06.2013, №107 від 05.07.2013, №11 від 12.07.2013, №113 від 17.07.2013, №117 від 24.07.2013, №128 від 02.08.2013, №133 від 14.08.2013, №136 від 15.08.2013, №150 від 30.08.2013, №153 від 05.09.2013, №169 від 20.09.2013, №181 від 01.10.2013, №188 від 09.10.2013, №194 від 16.10.2013, №196 від 18.10.2013, №208 від 25.10.2013, №216 від 31.10.2013, №224 від 14.11.2013, №240 від 29.11.2013, №255 від 17.12.2013, №260 від 19.12.2013, №271 від 26.12.2013, №270 від 26.12.2013.
Відтак, позивач виконав свої договірні зобов'язання з поставки товару.
Покупець на протязі всього терміну дії договору систематично порушував умови договору щодо оплати поставленого товару: не сплатив заборгованість за поставлений товар на загальну суму 99071,70 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.
Дані обставини підтверджуються актами звіряння розрахунків, що підписані сторонами, а також вищевказаними видатковими накладними та відповідними довіреностями представників відповідача.
07.02.2014 позивач направив відповідачу претензію, у якій вказав на наявність заборгованості по договору в сумі 99071,70 грн., та вимагав виконати зобов'язання з оплати за отриманий товар.
Відповідач в свою чергу відповіді на дану претензію не надав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи наявна копія заявки на гарантований платіж, відповідно до якого відповідач 05.02.2014 через систему Інтернет-клієнт-банк Приват24 подав до ПАТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заявку на зарахування позивачу у даній справі 100 грн. за рахунок кредитних коштів.
Проте, відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів того, що банк задовольнив заявку відповідача і кредитував останнього на суму 100 грн. та перерахував їх позивачу.
Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявка відповідача на гарантований платіж свідчить лише про наміри відповідача отримати в банку кредит на суму 100 грн. для їх перерахування позивачу, проте вона не являється свідченням реальної сплати цих коштів, а тому суд не приймає зазначену заявку як доказ часткової сплати боргу на суму 100 грн.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 99071,70 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 5802,87 грн. пені та 2149 грн. грн. 3% річних, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 9.2 договору передбачено, у разі несвоєчасного перерахування грошових коштів за замовлену та узгоджену сторонами партію товару, згідно п. 3.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню від вартості замовленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, за кожен день прострочення.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені та 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3% річних підлягає стягненню в сумі 2149,76 грн. та 5802,87 грн. пені.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо невірного розрахунку позивачем штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014р. у справі №925/548/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-сфера" - задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-сфера" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.05.2014р. у справі №925/548/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/548/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді І.А. Іоннікова
М.Л. Яковлєв