08 липня 2014 р.Справа № 1608/2а-4623/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Курило Л.В.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 04.11.2011р. по справі № 1608/2а-4623/11
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області
про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
26.10.2011 року позивач - ОСОБА_2 - звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни відповідно до діючого законодавства за період з 01.01.2011 року та в подальшому і довічно.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 26 квітня 2011 року по 18 червня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат відповідно до діючого законодавства.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 гривень. (а.с. 10)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитина війни", що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 5)
На звернення позивача Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області надало відповідь, якою повідомило, що підвищення до пенсії як дитині війни позивачу виплачується на підставі постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року. (а.с. 6)
Не погодившись з розміром отриманого підвищення до пенсії, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, у порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів щодо вчинення будь яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку з нарахування та виплати позивачеві доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 згідно якого установлено, що у 2011 році норми положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Даючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач, на час виникнення спірних правовідносин, не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість проведення виплат Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області з бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції не зобов'язував Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області області проводить виплати позивачу саме з бюджету Пенсійного фонду України.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
19 червня 2011р. набрали чинності доповнення п.4 до Прикінцевих положень до Закону України " Про Державний бюджет України на 2011рік", відповідно до яких у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України, на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прийнята 06.07.2011р., а набрала чинності 23.07.2011р., тобто до цієї дати відповідач повинен був проводити виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі визначеному Законом "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про покладення на відповідача обов'язку здійснення перерахунку пенсії позивача з виплатою недоотриманих сум, зважаючи на вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому не вбачається підстав для його скасування.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 3,40 грн., з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ч.3 ст. 94 якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Між тим, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
За таких обставин, постанова суду в цій частині має бути змінена в порядку статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 160, 167, ст.183-2, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області задовольнити частково.
Абзац четвертий постанови Карлівського районного суду Полтавської області від 04.11.2011р. по справі № 1608/2а-4623/11 змінити, виклавши в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)".
В іншій частині постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 року по справі №1608/2а-4623/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.