Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "15" липня 2014 р. Справа № 906/743/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Соболь О.Н., довіреність від 14.07.2014 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (м.Овруч)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Кирдани, Овруцький район, Житомирська область)
про стягнення 11159,63 грн.
Державне підприємство "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11159,63 грн. заборгованості за отриману лісопродукцію за договором купівлі-продажу №01/07-3 від 01.07.2011 р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.06.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/743/14, розгляд справи призначено на 15 липня 2014 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник подав до справи на виконання вимог ухвали суду письмові докази, які долучені судом до матеріалів справи (а.с.134-217).
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов та інших доказів по справі до суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з ухвалою суду 05.06.2014р. (а.с.132).
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористався, а явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою; запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 2007 року існували договірні господарські правовідносини, зокрема, з 2011 року існували правовідносини з купівлі-продажу товару - на підставі договору купівлі-продажу №01/07-3 від 01.07.2011р.; з перевезення вантажу - на підставі договору перевезення вантажу №225 від 01.07.2011р., а також з поставки товару - на підставі договору поставки товару №227 від 01.11.2011 р.
За договором купівлі-продажу №01/07-3 від 01.07.2011р. (а.с.9-11) ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" як продавець зобов'язалось продати, а покупець - ФОП ОСОБА_2 прийняти і оплатити лісопродукцію (товар), найменування та кількість якого зазначається в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору (згідно п.1.1. договору купівлі-продажу).
У відповідності до п.2.1. договору купівлі-продажу, кількість асортимент та ціна товару вказується в додатках та специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною цього договору. На момент поставки діють останні додатки та специфікації до цього договору.
Згідно пункту 2.4. договору купівлі-продажу, розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції. В разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснити оплату на протязі 10 днів з дня поставки товару.
Відповідно до п.10.4. договору купівлі-продажу, термін дії договору з моменту підписання і до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.
За договором перевезення вантажу №225 від 01.07.2011 р. (а.с.12-14), укладеним між ДП "Овруцький спецлісгосп" (як відправником) та ФОП ОСОБА_2 (як перевізником), перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.1. договору перевезення).
За змістом пункту 1.6. договору перевезення, укладення договору підтверджується складанням товарно-транспортної накладної та акту виконаних робіт.
Відправник проводить оплату за транспортне обслуговування (провізну плату) по ціні 130,00 грн. без ПДВ за 1 год (п.1.5. договору перевезення).
Загальна сума договору складає 17000,00 грн. (пункт 1.7 договору перевезення).
Згідно п.3.6. договору перевезення, цей договір набирає чинності з 01.07.2011 р. і дійсний до 31.12.2011 р.
За договором поставки товару №227 від 01.11.2011р. Державне підприємство "Овруцький спецлісгосп" (покупець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (продавець) домовились про наступне: продавець зобов'язується поставити покупцю товар, асортимент якого вказаного в п.1.2. договору (брус стіновий сосна оброб.біозахист, балки перекриття, стропила, матеріали гідроізоляції та ін.), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору (п.1.1. договору поставки).
В пунктах 1.3., 1.4 договору поставки обумовлено, що поставка товару здійснюється автотранспортом продавця; вартість доставки товару складає 6760,00грн. без ПДВ.
У відповідності до п.2.1. договору поставки, продавець зобов'язується поставити покупцю товар по ціні і в кількості згідно п.1.2. на загальну суму, враховуючи доставку, 117001,00грн.
Пунктом 2.3. договору поставки визначено, що покупець зобов'язується прийняти товар згідно цін, вказаних у відповідних накладних та оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата). Водночас, згідно п.4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом повної або часткової оплати грошових сум до повного розміру вартості товару згідно виписаних рахунків або накладних на розрахунковий рахунок продавця.
Обсяги виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за вказаними договорами вбачаються із поданих до справи позивачем доказів (нарядів на відпуск лісопродукції, специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів необроблених, товарно-транспортних накладних, прибуткових касових ордерів щодо здійснення розрахунків підприємцем за лісопродукцію).
При цьому, згідно розрахунків позивача та поданих до справи матеріалів на їх підтвердження, станом на 01.07.2011р. - дату укладення договору купівлі-продажу та договору перевезення, за зобов'язаннями, існуючими між сторонами до вказаної дати, у підприємця ОСОБА_2 наявна була заборгованість перед ДП "Овруцький спецлісгосп" в сумі 16336,73 грн.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.5 ст.306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з нормою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною 3 ст.203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, зокрема, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
За змістом зазначених норм, зарахування - це спосіб припинення зобов'язання, за якого припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав (не зазначений, визначений моментом витребування), здійснюваний за заявою хоча б однієї зі сторін у випадках, не заборонених законом або договором.
Зарахування здійснюється за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути присутні речі одного роду; частіше зарахуванням припиняються зустрічні грошові вимоги; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню; до зарахування може бути пред'явлена й вимога, строк виконання якої не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2014р. обома сторонами у справі підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.22), в якому зазначено, зокрема, що сторона 1 (ФОП ОСОБА_2) має перед стороною 2 (ДП "Овруцький спецлісгосп") непогашене грошове зобов'язання в сумі 144540,63 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №01/07-3 від 01.07.2011р., укладеного між сторонами; сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 133381,00грн., що виникло на підставі договору на перевезення вантажу №225 від 01.07.2011р. і договору поставки товару №227 від 01.11.2011р., укладеного між сторонами.
Згідно пунктів 3, 4 акту зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання зобов'язань, зазначених у п.1 та п.2 цього акту, настав; сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п.1 та п.2 цього акту.
За змістом п.5 акту зарахування, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п.1 та п.2 цього акту, і таким чином, з моменту підписання цього акту вважатимуть:
- зобов'язання сторони 1 (п.1) таким, що припинено частково, заборгованість сторони 1 перед стороною 2 становить 11159,63 грн.;
- зобов'язання сторони 2 (п.2.) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 2 перед стороною 1 немає.
Таким чином, з наведеного змісту двостороннього акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.03.2014р. вбачається, що за волевиявленням обох сторін наявні у правовідносинах між ними зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 133381,00 грн. погашені шляхом зарахування. Залишок непогашеної заборгованості за договором купівлі-продажу №01/07-3 від 01.07.2011р. на користь позивача становить 11159,63 грн., що не заперечуються відповідачем та, згідно акту, визнається останнім.
Проте, з часу підписання акту про зарахування від 28.03.2014р. відповідач заборгованість не погасив, що вбачається, зокрема, з довідки позивача за підписом головного бухгалтера станом на 15.07.2014р. (а.с.134).
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.
Враховуючи викладене, господарський суд визнає позовні вимоги ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" про стягнення 11159,63 грн. заборгованості обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (11102, Житомирська обл., Овруцький р-н, м.Овруч, вул.Житомирська, буд.35, ідентифікаційний код 00991893):
- 11159,63 грн. заборгованості,
- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21.07.14
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (згідно заяви разом з наказом)
3 - відповідачу (реком.)