ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12563/14 14.07.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
доДержавного підприємства "Укрветсанзавод"
простягнення 19824 грн 53 коп.
Представники:
від позивача:Приданчук В.В. - представник за довіреністю № 53/14-Д від 01.04.2014
від відповідача:не з'явились
24.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" з вимогами до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про стягнення 19824 грн 53 коп. заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18967 грн 12 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 116 грн 92 коп. та пеню у розмірі 740 грн 49 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12563/14 та справу призначено до розгляду на 14.07.2014.
Представник відповідача у судове засідання 14.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18918905.
У судове засідання 14.07.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 14.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.03.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (постачальник) та Державним підприємством "Укрветсанзавод" в особі Тульчинської філії (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288, відповідно до умов якого постачальник протягом 2012 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
01.03.2014 Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та Державним підприємством "Укрветсанзавод" в особі Тульчинської філії підписано додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014.
Відповідно до пункту 10.1 договору даний договір набирає чинності з момент його підписання і діє в частині постачання природного газу з 01.01.2014 до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного їх здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний термін, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з пунктом 2.6. договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
Постачальник до 05-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники актів приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаті постачальника (пункт 2.7. договору).
Згідно з 2.8. договору споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник-оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу.
Положеннями пункту 2.9. договору визначено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Відповідно до пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2014 ціна за 1000 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання складає 3500,76 грн, крім того ПДВ 20% - 700,152 грн, разом за 1000 куб. м. - 4200,9120 грн.
У відповідності до пункту 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за десять (10) календарних днів до початку місяця поставки газу.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим. Сторони домовились, що під поняттям «недоплата вартості послуг з постачання газу» вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з постачальником обсяг газу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газу в об'ємі 4515 м.куб. на загальну суму 18967 грн 12 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін двохстороннім актом подачі-приймання та реалізації природного газу за березень 2014 року, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий природний газ за березень 2014 року у розмірі 18967 грн 12 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого газу на суму 18967 грн 12 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків 1 півріччя 2014, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 18967 грн 10 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати природного газу, поставленого позивачем за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014 згідно з двохстороннім актом подачі-приймання та реалізації природного газу за березень 2014 року на загальну суму 18967 грн 12 коп., вимоги позивача про стягнення 18967 грн 12 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-Ту-180288 від 01.03.2014, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 740 грн 49 коп. за період прострочення з 07.04.2014 по 20.06.2014 та 3 % річних у розмірі 116 грн 92 коп. за період прострочення з 07.04.2014 по 20.06.2014.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пунктом 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених, розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано пеню та 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 740 грн 49 коп., нараховану за період прострочення з 07.04.2014 по 20.06.2014, та 3 % річних у розмірі 116 грн 92 коп., нарахованих за період прострочення з 07.04.2014 по 20.06.2014, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 740 грн 49 коп. та 3 % річних у розмірі 116 грн 92 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 38519326) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, буд. 24, ідентифікаційний код 03338649) заборгованість у розмірі 18967 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 12 коп., 3 % річних у розмірі 116 (сто шістнадцять) грн 92 коп., пеню у розмірі 740 (сімсот сорок) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 21.07.2014
Суддя І.М. Отрош