Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" липня 2014 р.Справа № 922/1900/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши справу
за позовом Чкаловської селищної ради, с. Чкаловське
до Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський", смт. Чкалівське
про стягнення 158 942,04 грн.
за участю представників:
позивача - Маро Д.Ю. (дов. № 02-31/301 від 28.04.2014 р.)
відповідача - Талдикіна А.В. (дов. № б/н від 20.12.2013 р.)
Позивач, Чкаловської селищної ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський" (надалі - Відповідач) заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди землі №9/11-0507 від 03 травня 2007 року на користь Позивача 158 942,04 грн. А також просить суд стягнути з Відповідача судовий збір за подання позовної заяви.
Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. Надав супровідним листом додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області та Публічним акціонерним товариством «Агрокомбінат «Слобожанський» було укладено договір оренди землі № 9/11-0507 від 03 травня 2007 року, зареєстрований в Чугуївському районному відділі ХРФ ДП УДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від «04» травня 2007 року за №040768200027.
Відповідно до пункту 1 Договору оренди землі Чкаловська селищна рада (за текстом Договору - Орендодавець) надає, а ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (за текстом Договору - Орендар) приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку, кадастровий № 6325456704:00:001:0017, сільськогосподарського призначення (комплекс будівель та споруд виробничо-технічного відділення №3), яка знаходиться за адресою:
Харківська область, Чугуївський район, землі Чкаловської селищної ради, с. Нова Гнилиод вул. Леніна, №113-А.
Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2,0 % від нормативної грошової оцінки землі на рік.
Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щомісячно 1/12 річної орендної плати.
Відповідно до рішення 30 сесії 6 скликання «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки» було проведено переоцінку земель відповідно до ст.ст. 12, 201 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», які знаходяться в оренді у ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський». Відповідно до даного рішення було складено додаткову угоду до договору від 01.01.2013 року, щодо зміни орендної плати, але ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» ухилявся від укладення угод, даний факт підтверджується листами №02-30/430 від 27.06.2013 року та 305/02-30 від 04.04.2013 року.
Відповідно до пункту 13 Договору оренди землі орендна плата переглядається щорічно.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Стаття 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка. надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Стаття 286 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння орендної плати, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники орендної плати (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, враховуючи, що позивачем не надано докази безспірності заборгованості відповідача у сумі заявлених вимог, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський», не зобов'язаний підписувати з Позивачем, Чкаловською селищною радою, кожного разу в разі зміни нормативно-грошової оцінки землі нові додаткові угоди.
Крім того, суд зазначає, що Позивачем не доведено заборгованості орендній платі внаслідок неукладення додаткової угоди до договору оренди.
Не доведено наявності збитків та не доведено укладання додаткової угоди і вчинення дій Позивача за ч.4 ст. 623 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Враховуючи, що Позивач не надав суду документів, які б підтверджували обставини викладені у позові, суд визнає вимогу Позивача такою, що не підлягає задоволенню.
Пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі факту недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що Позивачем при звернені до суду з позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3 178,84 грн. платіжним дорученням № 173 від 18.04.2014 р. до Харківського апеляційного господарського суду, а не за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача, оскільки спір доведено до суду не з вини Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 286, 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Чкаловської селищної ради (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловськ, вул. Леніна, 1, код 04397738) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3 178,84 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.07.2014 р.
Суддя І.П. Жигалкін