15 липня 2014 року м. Київ 810/2362/14
13:27
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача - Чепурний О.Г., Стадник В.М.,
від відповідача - Літвінов О.А., Мурга Р.Я., Юхимчук О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»
до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0005662204
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта камеральної перевірки щодо порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України і завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки під час аудиту на підприємстві були виявлені розбіжності між даними електронної бази податкового органу та отриманих від контрагентів податкових, видаткових накладних. У зв'язку із чим підприємством було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок та розшифровку податкових зобов'язань, які були прийняті податковим органом. У вказаному розрахунку позивач скоригував дані податкового кредиту за лютий 2012 року у частині розрахунків з контрагентами. На думку позивача, це жодним чином не вплинуло на розрахунки ТОВ "ГРОСС" з бюджетом.
Уповноважені представники позивача підтримали позовні вимоги і просили суд позов задовольнити.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував. В обґрунтування заперечень представники відповідача посилались на обставини, викладені в Акті перевірки та зазначили, що підприємством були включені до складу податкового кредиту податкові накладні з датою складання понад 365 днів, що є порушенням вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 і у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 № 168/22-00/30729660 (далі - Акт).
Зі змісту Акта вбачається, що при перевірці використано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року (вх. ОДПІ від 01.11.2013 № 9069720344), уточнюючий Додаток 5 (вх. ОДПІ від 01.11.2013 № 9069720143) до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, надані до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в паперовому й електронному вигляді і бази даних Міндоходів України.
За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "ГРОСС" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податквих накладних з періодом виписки понад 365 днів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 746206,00 грн. у лютому 2012 року.
На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0005662204, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1119309,00 грн., у тому числі за основним платежем 746206,00 грн., штрафі санкції - 373103,00 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.01.2014 № 113/10/10-36-10-01-206/980 податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 198.2 статті 198 Податковий кодекс України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК Податковий кодекс України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (абзац 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Як встановлено судом, позивачем у листопаді 2013 року включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних у лютому 2012 року, про що подано уточнюючий розрахунок.
Факт включення до податкового кредиту податкових накладних після спливу 365 календарних днів представниками позивача не заперечувався.
Відносно посилання позивача на те, що дана обставина не вплинула на розрахунки підприємства із бюджетом, суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість і термін включення податкових накладних до складу податкового кредиту у 365 днів передбачено чинним Податковим кодексом України і підприємством, яке здійснює господарські операції, що пов'язані із сплатою податку на додану вартість, є платниками податку на додану вартість і формують податковий кредит з податку на додану вартість зобов'язані дотримуватись норм чинного податкового законодавства.
Відносно твердження позивача про те, що податковий орган не мав права застосовувати штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 54.3 статі 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Законодавцем передбачено застосування штрафу на підставі статі 123 Податкового кодексу України коли дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як було зазначено судом, спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято на підставі Акта перевірки, в якому позивач встановив завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення Товариством положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, а приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 липня 2014 р.