Справа № 635/3700/14-ц
Провадження №2/635/1853/2014
22 липня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - Юдіна Є.О.,
за участю секретаря - Власенко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ВГІРФО Харківського РВ ГУМВС України у Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення,
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ВГІРФО Харківського РВ ГУМВС України у Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона, відповідно до договору дарування житлового будинку від 28 березня 2011 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначений житловий будинок належав матері позивача ОСОБА_3, яка його подарувала ОСОБА_1
В зазначеному житловому будинку з 01.08.2007 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який з 2007 року по 2011 рік підтримував сімейні відносини з ОСОБА_3
Проживання і реєстрація відповідача в будинку позивача створює останній перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні її власністю.
Позивач просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні її майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_2 з зазначеного житлового будинку.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він має право на користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1
Третя особа ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Представник ВГІРФО Харківського РВ ГУМВС України у Харківської області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно договору дарування житлового будинку від 28.03.2011 року, ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8,9,10).
Зазначений житловий будинок належав матері позивача ОСОБА_3, яка його подарувала ОСОБА_1
В зазначеному житловому будинку з 01.08.2007 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 що підтверджується домовою книгою на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач з 2007 року по 2011 рік підтримував сімейні відносини з ОСОБА_3, про що сторони не заперечували в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні /ст. 321 ЦК України/.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном /ч.1 ст.391 ЦК України, ч.1 ст.156 ЖК України/.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 не являється членом сім'ї ОСОБА_1 та жодних договорів про користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 з власницею-позивачем по справі не укладав.
Позовні вимоги в частині зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Право реєстрації, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є похідним від права користування будинком і тому, за відсутності додаткових перешкод окремого рішення суду в даному випадку не потребує.
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до вимог ст.ст.11,88 ЦПК України, в межах заявлених вимог.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 210, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.29, 242, 317, 319, 391, 405 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні її майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з зазначеного житлового будинку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати залишити за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги, через суд який постановив рішення, в 10-денний строк із дня проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: