79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" липня 2014 р. Справа № 909/197/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Желік М.Б.
суддів Костів Т.С.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд", м. Івано-Франківськ, вул. Сухомлинського,6 (вих. № 05/3 від 23.05.2014 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
від 13.05.2014 року у справі № 909/197/14
за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд", м. Івано-Франківськ
про стягнення 724 771,07 грн.
За участю представників сторін
від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Устінський А.В. - представник за довіреністю;
від відповідача - не з'явився;
прокурор - Куцик В.Б.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
13.05.2014 року господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення у справі № 909/197/14 (суддя Максимів Т.В.) за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд", про стягнення 724 771,07 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 674 594,82 грн. основного боргу, 29 552,80 грн. пені, 17 853,66 грн. 3% річних, 2 698,38 грн. інфляційних витрат; розприділено сплату судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 року у справі № 909/197/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував того, що договір № 111 від 10.07.2012 року не був зареєстрованим згідно умов договору, відтак неможливо встановити строк його виконання; в матеріалах справи додаткова угода до договору № 111 відсутня; а рішенням Івано-Франківської міської ради № 947-34 від 26.02.2013 року зменшено розмір пайової участі в частині сплати на інженерно-транспортну інфраструктуру на 360750,63 грн.
Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 05.06.2014 року справу за № 909/197/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 909/197/14 введено суддів Костів Т.С., Якімець Г.Г.
25.06.2014 року та 16.07.2014 року розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу колегії по розгляду справи № 909/197/14. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желіка М.Б., суддів Костів Т.С., Якімець Г.Г. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.
10.06.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2014 року.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.
16.07.2014 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року за № 1231-38 Про положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста". Колегія суддів порадившись прийшла до висновку про підставність задоволення поданого клопотання.
У судовому засіданні 16.07.2014 року скаржник участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови.
Інші учасники судового процесу участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Відтак, колегія суддів з урахуванням наявності достатніх доказів для вирішення справи по суті та враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду передбачені ст. 102 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, в рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 року у справі № 909/197/14 залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2012 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд" (Замовник) укладено договір № 111 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відповідно до умов якого замовник здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Г.Мазепи, 141-143, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.
Згідно п. 2.1. Договору замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені Договором. Замовник сплачує пайову участь у сумі 953 706,89 грн. в 7-денний термін з моменту реєстрації Договору (п. 3.2. Договору).
Сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його реєстрації і діє до моменту повного виконання умов Договору (п. 4.1. Договору).
Рішенням Івано-Франківської міської ради 38 сесії шостого демократичного скликання від 18.10.2013 року № 1231-38 затверджено Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", відповідно до п. 7.8. якого договір набирає чинності з дня реєстрації у фінансовому управлінні.
На виконання п. 4.1. Договору вказаний договір зареєстрований у фінансовому управлінні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що підтверджується Журналом реєстрації договорів та довідок звільнення по фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста (арк. справи 18-20), чим спростовуються твердження скаржника.
10.07.2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 111 про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відповідно до якої виконком дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі Договору № 111 від 10.07.2012 року, згідно графіку, який є невід'ємною частиною додаткової угоди. Сторони погодили граничний термін сплати пайового внеску - до 01.01.2013 року.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди замовник здійснює внесення платежів з урахуванням встановленого індексу інфляції на момент сплати платежу.
Пунктом 2.1. рішення Івано-Франківської міської ради 34 сесії шостого демократичного скликання від 26.02.2013 року № 947-34 "Про звільнення та зменшення сплати пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" вирішено зменшити розмір пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд" по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул. Мазепи, 141-143, на 360 750,63 грн., в зв'язку з виконанням робіт з прокладання позаплощадкового вуличного водопроводу 225 мм (ПЕ) на вул. Дорошенка. Сума нарахування пайової участі складає 953 706,89 грн. (в т.ч. на соціальну інфраструктуру - 674 594,82 грн., на інженерно-транспортну інфраструктуру - 279 112,07 грн.).
27.03.2014 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд" (Замовник) укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору № 111 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, зокрема на підставі рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 26.02.2013 року № 947-34, та вирішили внести зміни до п 3.2. Договору у новій редакції, а саме "суму 953 706,89 грн. змінити на суму 674 594,82 грн.". Сторони погодили, що сума пайового внеску визначена згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього до договору.
Додаткова угода про внесення змін до Договору № 111 від 10.07.2012 року підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками (арк справи 48-49).
Підставою для звернення позивача до суду був факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань, що призвело до ненадходження до міського бюджету значної суми коштів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання згідно положень ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, 10.10.2012 року фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради направило на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості на підставі укладеного договору № 111 від 10.07.2012 року (зі змінами та доповненнями до нього) у сумі 572 224,13 грн. В подальшому 21.01.2013 року направлено претензію-вимогу (лист за вих. № 2-07/39) на суму 381 482,76 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує. Відтак, доводи скаржника щодо неотримання ним претензії за № 2-07/643 та № 2-07/39 про погашення існуючої заборгованості, та відсутності доказів у матеріалах справи про їх направлення не визнаються судом достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, умови договору № 111 від 10.07.2012 року про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (зі змінами та доповненнями до нього) та вищенаведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд" 674 594,82 - основного боргу є підставними.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 552,80 грн. пені, 17 925,07 грн. - 3% річних та 2698,38 грн. інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак період за який слід нараховувати пеню за прострочення виконання зобов'язання
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Дослідивши поданий позивачем розрахунок із врахуванням конкретних обставин справи колегія суддів погоджуючись із здійсненим судом першої інстанції перерахунку приходить до висновку про підставність задоволення вказаних вимог за винятком 3% річних, які підлягають до часткового задоволення, а саме у сумі 17 853,66 грн. у зв'язку з тим, що він є арифметично невірним.
Щодо зменшення розміру пайової участі відповідача на підставі рішення Івано-Франківської міської ради № 947-34 від 26.02.2013 року на суму 360 750,63 грн. колегія суддів спростовуючи твердження скаржника зазначає, що до стягнення підлягає основна сума боргу у розмірі 674 594,82 грн., оскільки на підставі вказаного рішення міської ради між сторонами 27.03.2014 року підписано додаткову угоду про внесення змін до договору № 111 від 10.07.2012 року, в якому вони узгодили розмір вказаної заборгованості.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з вищенаведених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відтак рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 року у справі №№ 909/197/14 слід залишити без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттябуд", м. Івано-Франківськ, вул. Сухомлинського,6 (вих. № 05/3 від 23.05.2014 року) відмовити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2014 року у справі № 909/197/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 21.07.2014 року
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Якімець Г.Г.