ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8900/14 16.07.14 р.
За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс - Інвест"
про стягнення 126 155,89 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Слюсар О.Б. за довіреністю № б/н від 26.12.2012 р.;
від відповідача: Ялі К.А. за довіреністю № б/н від 27.11.2013 р.
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс - Інвест" про стягнення 126 155,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю сплати позивачем грошових коштів у розмірі 126 155,89 грн. у зв'язку із безпідставним завищенням відповідачем вартості робіт за договором № 300708/КОВ/USB від 06.08.2008 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.
У судовому засідання 27.05.2014 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
Ухвалою від 27.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.06.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою від 11.06.2014 р. суддею Лиськовим О.М. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.06.2014 р.
Через відділ діловодства суду 11.06.2014 р. від позивача надійшли пояснення та додаткові документи по справі.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 23.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
В судовому засіданні 25.06.2014 р. оголошувалась перерва до 16.07.2014 р.
У судовому засіданні 16.07.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 16.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс - Інвест" (надалі - відповідач, Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (надалі - позивач, Замовник) укладено договір № 300708/КОВ/USB, за умовами якого Виконавець зобов'язався поставити та передати у власність Замовника Систему Шинопроводів SIVАСОN 8РS, а також, виконати своїми силами і засобами, на власний ризик електромонтажні роботи щодо встановлення цієї системи в приміщеннях ПАТ "Укрсиббанк", за адресою: м.Київ, вул. Ф. Пушиної, буд. № 21 згідно проектно-кошторисної документації, що включає локальний кошторис №4-1-1/1-01, шифр проекту 24070 USВ/SIVAKON 8 РS ВD02 LR; ТЗ №240708/USВ/-схема № 24070), а Замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити виконані роботи (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, строк поставки та встановлення товару було визначено до 27 жовтня 2008 року.
Згідно із додатковою угодою № 1 від 19 жовтня 2008 р. до Договору, п.5.1. вказаного договору був змінений, а строк поставки та встановлення товару був визначений до 28 листопада 2008 року.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як вбачається з умов даного Договору, він за своєю правовою суттю являється змішаним договором, у якому містяться елементи договорів поставки та підряду.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2008 року відповідачем була сплачена попередня плата по встановленню товару, а саме - 204 494,40 грн.
27 листопада 2008 року Виконавець закінчив роботи по встановленню системи шинопроводів SIVАСОN 8РS. На підставі затверджених сторонами кошторисних норм та враховуючи зменшення обсягів виконаних робіт, вартість робіт склала 286 342,08 грн.
Листом № 147/ВON від 09.12.2009 р. Виконавцем були повторно направлені Замовнику акти виконаних робіт, за результатами виконаних поставки та електромонтажних робіт по встановленню систем зовнішніх та внутрішніх шинопроводів згідно договору підряду. У зазначених актах були вказані фактичні обсяги виконаних робіт, які склали 286 342,08 грн.
У відповідь на Лист №147/ ВON від 09.12.2009 р. Замовник відмовив у підписанні актів, посилаючись на те, що вартість виконаних робіт, яка відповідає кошторисним нормам, не відповідає рекомендаційним вимогам Наказу Держбуду України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1 -1 -2000).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НВО Сінепс - Інвест" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Укрсиббанк" про стягнення 81 847,68 грн.
Як на підставу заявлених вимог ТОВ "НВО Сінепс - Інвест" посилалось на те, що ПАТ "УкрСиббанк" не було оплачено вартість виконаних робіт у повному обсязі.
Під час розгляду справи у Харківському апеляційному господарському суді була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 587 від 31.07.2013, встановлено, що обсяг будівельних робіт, здійснених ТОВ «НВО Сінепс-Інвест», м. Київ та ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків в офісних приміщеннях ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Ф.Пушиної, 21, наведений в розрахунку вартості виконаних робіт, що додається до даного висновку. Вартість вказаних робіт станом на липень 2013 року складає 78 338,51 грн. з урахуванням ПДВ.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. у справі № 5023/3623/11 відмовлено у задоволення позовних вимог ТОВ «НВО Сінепс-Інвест» до ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення 81 847,68 грн., та встановлено, що висновком експерта № 587 від 31.07.2013 підтверджується фактична та дійсна невідповідність вартості будівельних робіт, здійснених ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" за договором № 300708/КОВ/USB від 06.08.2008 р., нормам ДБН Д. 1.1 -1 -2000, яка до того ж складає 78 338,51 грн. з урахуванням ПДВ., що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 81 847,68 грн., враховуючи також той факт, що ПАТ «Укрсиббанк» 19 жовтня 2008 року була сплачена попередня плата по встановленню товару в сумі 204494,40 грн. з ПДВ, що значно перевищує фактичну вартість виконаних позивачем робіт.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. у справі № 5023/3623/11 встановлено, що вартість робіт, виконаних ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" за договором № 300708/КОВ/USB від 06.08.2008 р., складає 78 338,51 грн., а 19 жовтня 2008 року була сплачена попередня плата по встановленню товару в сумі 204494,40 грн., що значно перевищує фактичну вартість виконаних позивачем робіт; отже такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про повернення суми надлишково сплаченого авансу обґрунтована та підтверджена наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що розбіжності між вартістю виконаних відповідачем робіт та сумою сплачених коштів було виявлено позивачем у грудні 2009 р., а постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. у справі № 5023/3623/11 встановлено лише факт надмірної сплати авансового платежу за Договором та підтверджено вартість фактично виконаних робіт. При цьому, відповідач зазначає, що визначення вартості виконання робіт висновком експертизи не являється обставиною, з якою ст. 11 ЦК України пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлено, що 24.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 21/4-5130, у якому не погодився з вартістю виконаних робіт у розмірі 286 342,80 грн., запропонував підписати направлені супровідним листом від 11.02.2010 р. № 21-4/3043 акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат на суму 76 322,40 грн. Крім того, вказаним листом позивач просив відповідача у строк до 31.03.2010 р. повернути різницю перерахованого авансу у сумі 128 144,40 грн.
Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачу було відомо про порушення його права вже 24.03.2010 р. Більш того, позивачем було фактично виставлено вимогу про сплату суми надлишково перерахованого авансу у розмірі 128 144,40 грн., та встановлено строк сплати зазначеної суми до 31.03.2010 р.
За таких обставин, строк позовної давності сплинув 01.04.2013 р.
При цьому, позовну заяву було направлено до господарського суду міста Києва 07.05.2014 р., що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, тобто, більше ніж через рік після спливу строку для подання такої позовної заяви.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписами ст. 259 Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Згідно зі ст. ст. 263, 264 Кодексу, перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Статтею 268 Кодексу встановлено, позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачу було відомо про порушення його права вже 24.03.2010 р., ним було виставлено вимогу про сплату суми надлишково перерахованого авансу у розмірі 128 144,40 грн., та встановлено строк сплати зазначеної суми до 31.03.2010 р.
За таких обставин, суд зазначає, що у разі несплати відповідачем у строк до 31.03.2010 р. позивач не був позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку з вимогами до відповідача про стягнення суми надлишково перерахованого авансу. Більш того, позивач мав можливість заявити зустрічну позовну вимогу під час первісного та нового розглядів справи господарського суду Харківської області № 5023/3623/11 за позовом ТОВ «НВО Сінепс-Інвест» до ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення 81 847,68 грн.
При цьому, судом взято до уваги, що позивачем у листі від 24.03.2010 р. № 21/4-5130 визнано вартість виконаних у розмірі 76 322,40 грн., а висновком судової будівельно-технічної експертизи № 587 від 31.07.2013 р. визначено вартість виконаних робіт станом на липень 2013 року у розмірі 78 338,51 грн., проте, такі обставини не можуть впливати на перебіг строку позовної давності.
Як зазначено в п. п. 4.4., 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд не знаходить підтвердження наявності обставин, що свідчать про переривання перебігу позовної давності.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс - Інвест" про стягнення 126 155,89 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 21.07.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна