№ 201/9121/14-ц
провадження 6/201/282/2014
21 липня 2014 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі - Дашкевич Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про тимчасове обмеження, ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України, -
Жовтневий ВДВС ДМУЮ 14 липня 2014 року звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження, ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України.
Зазначене подання канцелярією суду було передано судді 21 липня 2014 року.
Зі змісту подання та документів, що додаються до нього витікає, що в Жовтневому ВДВС ДМУЮ перебуває виконавче провадження № 8819892 з приводу примусового виконання виконавчого документа, а саме: виконавчий лист № 12-43 від 26.03.1999 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Дніпропетровська на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь до повноліття в розмірі ? частин всіх видів заробітку але не менше ? частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 15.03.1999 р. в особі матері - ОСОБА_2. Боржник рішення суду добровільно не виконує, також державним виконавцем вказаного відділу проводяться відповідні виконавчі дії з метою забезпечення виконання рішення суду. З урахуванням вище викладеного просив суд тимчасово обмежити, ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України.
Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши обставини справи, а також надані та добуті докази, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В листі Міністерства Юстиції України від 6 червня 2008 року №25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів» зазначено, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України готується на бланку відповідного відділу державної виконавчої служби за підписом начальника цього відділу та обов'язково має містити: назву суду, до якого направляється подання; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, назва суду, яким видано виконавчий документ, резолютивна частина рішення, дата відкриття виконавчого провадження); прізвище, ім'я та по-батькові особи (боржника), дата народження (число, місяць та рік); обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань; резолютивна частина подання, у якій мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), назва органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа потрібно зазначати вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу); як додаток: копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. За необхідності, до подань державних виконавців можуть додаватися копії інших документів.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що подання не обґрунтоване та не підлягає задоволенню, оскільки у разі задоволення подання Жовтневого ВДВС ДМУЮ вище вказаний боржник буде обмежений у свободі пересування, яка гарантується Конституцією України. Крім того, сам по собі виїзд за межі України не зумовлює неможливість виконання рішення суду, а докази щодо наміру боржника виїхати за межі України на постійне місце проживання Жовтневим ВДВС ДМУЮ суду не зазначені та не надані, крім того належних доказів надіслання та отримання божником постанови про відкриття виконавчого провадження чи повідомлення про виклик до подання додано не було, також слід зазначити, що особа, яка має невиконанні зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Ухилення від виконання зобов'язань полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов'язків, однак доказів на підтвердження того, що боржник дійсно ухиляється від виконання рішення суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеного подання, крім того слід зазначити, що для розгляду вказаного подання до суду державний виконавець до суду не з'явився та про причини своєї неявки суду не повідомив.
Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеного подання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаного подання про тимчасове обмеження, ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України, оскільки відсутні передбачені законом підстави для його задоволення та заявником на підтвердження подання не було надано відповідних доказів, таким чином, воно не підтверджене, безпідставне і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для його задоволення немає, а тому суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 33 Конституції України, ст. ст. 60,209, 210, 212, 377-1 ЦПК України, суд -
Жовтневому відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в задоволенні подання про тимчасове обмеження, ОСОБА_1, у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя