Іменем України
21 липня 2014 року м. Ужгород
21 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.
суддів - Бисаги Т.Ю., Дроботі В.В.
при секретарі - Савариній Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в склад якої входить житловий будинок, на першому поверсі якого знаходиться магазин, площею 75,1 кв.м. та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, розміром 0.015 га. по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ПАТ «АКПІБ» /надалі-банк/, правонаступником якого являється ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_3 25.05.2007 р. було укладено кредитний договір, по якому останній отримав кредит в сумі 252 500 грн. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника по цьому договору між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого було вказане вище нерухоме майно. Позичальник не виконує умови договору по поверненню кредиту в результаті чого виникла заборгованість станом на 28.02.2013 р. в розмірі 479 038,07 грн. і в рахунок погашення цієї заборгованості позивач просив звернути стягнення на іпотечне майно.
Рішення суду в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з цим рішення, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його вимог.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В судове засідання представник апелянта не явився, про причину неявки не повідомив. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи апелянт повідомлений вчасно, що підтверджено відповідною розпискою, суд вважав за необхідне розглянути справу у відсутності його представника відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представник відповідачки та третьої особи вважав, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши представника відповідачки і третьої особи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Апеляційна скарга містить такі доводи як наявність у справі витягу з реєстру позичальників, що є додатком №1 до договору про відступлення права вимоги та додатку №1 до договору про передачу прав за договорами забезпечення, який підписаний повноважною особою та скріплений належною печаткою.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено право вимоги у позивача на предмет іпотеки, визначений договором іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_2 по причині не надання відповідних документів - відсутність додатку №1, що являється реєстром позичальників, та додатку №2, що є додатковим реєстром позичальників в електронній формі зафіксованій в акті приймання-передачі; відсутність доказів отримання позичальником письмової вимоги про усунення порушень та не надіслання такої вимоги ОСОБА_2
Такий висновок суду першої інстанції є частково вірним.
Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
В матеріалах справи дійсно є витяги з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 р, з якого вбачається, що по кредитному договору, укладеного між банком та ОСОБА_3 відбулось відступлення права вимоги /а.с.24/. Також є витяг з додатку №1 до договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 р., відповідно до якого ОСОБА_2 є іпотекодавцем, право вимоги по якому належить позивачу /а.с.25/. Відповідно до зазначеної норми Закону ці витяги є належними доказами по даній справі в поєднанні з копіями договорів кредиту та іпотеки, які також приєднані до матеріалів /26,36/.
Відповідно ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Представником відповідача до початку розгляду справи було подано заяву про витребування оригіналів доказів, в тому числі і зазначених додатків, але у зв'язку з несплатою судового збору ця заява була визнана не поданою та повернута заявнику. В судовому ж засідання суду першої інстанції жодна з сторін, а також третя особа, участі не приймали, відповідно, клопотань про витребування оригіналів письмових доказів не заявлялось. Тому суд першої інстанції, не взявши до уваги зазначені докази, як відповідають вимогам ч.1 ст.64 ЦПК України, порушив вимоги цієї статті в цілому з чого слід зробити висновок, що мотивування рішення в цій частині є невірним.
Відповідно до ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи є лише письмова вимога про усунення порушень, яка направлялась позичальнику ОСОБА_3 /а.с.42/. Іпотекодавцю ОСОБА_2 така вимога не направлялась. Зазначене дає підстави для констатації того, що позивачем не виконано вимоги зазначеної норми ЗУ «Про іпотеку» в повному обсязі, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як такого, що заявлений передчасно. Ця обставина відображена в рішенні суду першої інстанції, а апеляційна скарга не містить якого-небудь аргументу неправомірності застосування саме цієї підстави для відмови у задоволенні позову. Тому саме на підставі цієї мотивації рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність «Кредитні ініціативи» відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2014 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :