Справа № 822/1614/14
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
03 липня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М.
при секретарі: Лукашик М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача: Моргун Наталії Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проатом" про стягнення заборгованості , -
Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута звернулось з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Проатом" заборгованості з відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 в сумі 244 грн. 25 коп. за березень 2014 р.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
В обґрунтування апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.
Як правильного встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Проатом" є юридичною особою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута як платник страхових внесків.
На підтвердження позовних вимог позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії з січня 2014 р. та з лютого 2014 р.
Розрахунок з січня 2014 р. № 384/05 був визнаний недійсним ( лист управління ПФУ в Славутському районі та м. Славута), а розрахунок за лютий 2014 р., який був доданий до позовної заяви, на адресу підприємства взагалі не надходив.
Також встановлено, що 17 квітня 2014 р. відповідачем отриманий поштою розрахунок фактичних витрат з березня 2014 р. У цьому розрахунку зазначена інша сума коштів, ніж та, яку просить стягнути позивач, а саме 243,53 грн.
З пояснень представника позивача, цей розрахунок встановлює суму фактичних витрат, які підлягають сплаті у квітні 2014 р. у зв'язку зі змінами розміру фактичних витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що управлінням Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута не доведені належними доказами підстави адміністративного позову та обставини, на які він посилається у позовній заяві.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1(далі- Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій.
Згідно з п. п. 6.8. Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену у розрахунку - повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пункт 6.8. Інструкції передбачає, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону та Інструкції відшкодуванню підлягають фактичні, тобто вже понесені витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій.
Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії на підприємство відповідача у березні 2014 р. становить 244, 25 грн.
З наданих позивачем доказів не встановлено, що управління Пенсійного фонду у встановленому порядку повідомило відповідача про розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які йому необхідно відшкодувати у березні 2014 р.
Суд бере до уваги те, що позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не посилається на розрахунок фактичних витрат з березня 2014 р. ( отриманий у квітні 2014 р.) як на підставу позову.
У той же час, розрахунки з січня та з лютого 2014 р., які надані позивачем, не є належними доказами повідомлення відповідача про розмір витрат, які він зобов'язаний відшкодувати за березень 2014 р.
Будь-які інші повідомлення або розрахунки про розмір фактичних витрат, понесених Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою та доставкою пільгової пенсії на підприємство відповідача у березні 2014 р. позивачем не надані.
Також суд вважає, що відомості картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат самі по собі не можуть бути доказом наявності заборгованості тому, що такі відомості формуються у першу чергу на підставі розрахунків фактичних витрат, які направляються платнику.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 липня 2014 року .
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Боровицький Олександр Андрійович
Біла Людмила Михайлівна