ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9684/14 16.07.14
За позовом Приватного підприємства «Грейп 2002»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрвторресурс»
про стягнення боргу в розмірі 179 248,47 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Чопик І.М., за довіреністю
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства «Грейп 2002» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрвторресурс» (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 179 248,47 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/9684/14, розгляд справи призначено на 25.06.2014 р.
17.06.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
19.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 25.06.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9684/14 позивач виконав.
У судове засідання 25.06.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9684/14 відповідач не виконав.
Розглянувши у судовому засіданні 25.06.2014 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.
Ухвалою суду від 25.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.07.2014 р.
У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
06.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрвторресурс» (далі - відповідач, замовник) та Приватним підприємством «Грейп 2002» (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 107 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується необхідним обладнанням і механізмами, з матеріалів замовника / з власних матеріалів, за завданням замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати будівельні роботи та надати послуги техніки при реконструкції інженерних мереж на вул. Б. Хмельницького від вул. Ю. Гагаріна до вул. Університетської у м. Чернівцях, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що орієнтовна вартість будівельних робіт становить 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг/виконаних робіт.
Додатковою угодою № 1 від 06.09.2013 р. сторони зменшили вартість робіт з урахуванням матеріалів виконавця та встановили її у розмірі 223 822,46 грн.
Оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками замовника та виконавця (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи.
Згідно з п. 5.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.
На виконання умов вказаного Договору, позивачем були виконані будівельні роботи та надані послуги техніки при реконструкції інженерних мереж по вул. Б. Хмельницького від вул. Ю. Гагаріна до вул. Університетської у м. Чернівцях на загальну суму 223 822,46 грн., що підтверджується актом про прийом-передачу виконаних робіт № 000 від 27.12.2013 р., який підписаний та скріплений печатками сторін без заперечень.
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті за Договором виконав частково у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 163 822,46 грн.
28.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу у розмірі 163 822,46 грн., яка була отримана відповідачем 28.04.2014 р., проте залишена без реагування.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 163 822,46 грн. підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 5 273,70 грн., 3% річних в розмірі 1 036,78 грн. та 9 115,53 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 6.3 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язання замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за Договором № 107 про надання послуг від 06.09.2013 р., то з нього на підставі розрахунку позивача, перевіреного судом, підлягає стягненню 5 273,70 грн. пені.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів 3 % річних та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 036,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9 115,53 грн., то суд зазначає наступне.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи вищевказане, у позивача немає підстав для нарахування інфляційних втрат за лютий 2014 р.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9 115,53 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 9 010,23 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельні роботи та послуги техніки при реконструкції інженерних мереж по вул. Б. Хмельницького від вул. Ю. Гагаріна до вул. Університетської у м. Чернівцях з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу в загальному розмірі 179 248,47 грн. підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрвторресурс» (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6-В; ідентифікаційний код: 37509040) на користь Приватного підприємства «Грейп 2002» (59400, Чернівецька обл., Заставнівський р-н, м. Заставна, Чуньківський переїзд; ідентифікаційний код: 31964191) 163 822 (сто шістдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 46 коп. основного боргу, 5 273 (п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 70 коп. пені, 1 036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 78 коп. 3% річних, 9 010 (дев'ять тисяч десять) грн. 23 коп. інфляційних втрат та 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 21.07.2014 р.
Суддя О.В. Нечай