"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/69816/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" про стягнення суми, -
У травні 2012 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 55493,48 грн. та пені у розмірі 344,10 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи та колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
В ході розгляду справи судами встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Степове" є юридичною особою і використовує найману працю.
Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників становить 92 особи.
Згідно звіту форми № 10-ПІ за 2011 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, фактично працюючих на підприємстві, становить 3 особи.
Кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становила 4 особи.
Впродовж 2011 року відповідач надавав до належного районного центру зайнятості звіти Форми 3-ПН про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів не зафіксовано.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що впродовж 2011 року відповідач належним чином інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на його підприємстві та потребу направлення йому інвалідів для працевлаштування, а тому підстави стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за змістом статей 18 та 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а відповідно до частини 5 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів вважається саме їх працевлаштування, а не лише створення відповідних робочих місць.
В свою чергу, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських правовідносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман