"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/26659/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Кобилянського М.Г.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,
встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, Державного казначейства України, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність щодо непроведення перерахунку заробітної плати з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року, в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання змін до посадового окладу із зазначенням розміру заробітної плати виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, з 14 лютого 2007 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування моєї заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 14 лютого 2007 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування моєї заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 14 лютого 2007 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести йому перерахунок з 14 лютого 2007 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню державної судової адміністрації в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої мені з 14 лютого 2007 року надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат судді з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року по 03 квітня 2010 надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат судді, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат судді станом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат як судді, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку зобов'язано здійснити виплату недосплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недосплаченої з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2010 надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 03 квітня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат як судді, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представник Міністерства фінансів України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а за справою ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 працює суддею Ленінського районного суду м. Луганська з 14 лютого 2007 року. Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки. Судами також було встановлено, що суддя ОСОБА_2 станом на 01 січня 2008 року отримувала надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, станом на 03 квітня 2010 року їй було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 25 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865. За висновками суду при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відповідачами було порушено право останнього на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність щодо виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865, у зв'язку із чим така бездіяльність відповідачів підлягає визнанню неправомірною.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
На рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865 було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 01 січня 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в адміністративній справі за позовом Особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865.
Зазначену постанову в цій частині залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865.
Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року у справі №К-37929/09 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України було визнано такими, що не відповідають нормам матеріального права, та скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 19 серпня 2009 року і відмовлено Особі в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865.
Водночас, визнання нечинним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865 при наявності постанов Кабінету Міністрів України №1243 від 21 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та №1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865», які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.
Крім того, пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28 лютого 1997 року №187 встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.
Відповідно до частини другої статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду - 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.
Виплати, якими є позовні вимоги позивача, не відносяться до багаторічних виплат.
З огляду на викладене, у відповідачів відсутнє право здійснювати платежі з бюджету без наявності відповідного бюджетного призначення.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо перерахунку заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року.
В свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про перевагу положень частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанови Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2012 року.
Враховуючи викладене, перерахунок надбавки за вислугу років позивачу має бути здійснений по 31 грудня 2011 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Міністерства фінансів України підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати задовольнити частково.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.М. Заїка
судді: М.Г. Кобилянський
І.В. Штульман