"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/56808/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010 рік.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, зокрема, інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни ІI групи та має право щорічно до 5-го травня отримувати разову грошову допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 2010 році відповідач правомірно здійснив позивачу виплату спірної допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 07.04.2009 № 299, яка була чинна і діяла у спірний період.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем безпідставно виплачувалась позивачу спірна допомога у меншому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки впродовж 2010 року жодних обмежень розміру спірної допомоги на законодавчому рівні встановлено не було, а тому при її розміру слід керуватись положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» порівняно з постановою Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, впродовж 2010 року зупинені не були і підлягали виконанню відповідними суб'єктами в тому числі і відповідачем.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається з врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман