"23" червня 2014 р. м. Київ К/9991/11106/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Федорова М.О.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011
у справі № 2-а-16087/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошляхмостобуд»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва щодо невизнання та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року із додатком № 5 як податкову звітність. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва прийняти та обліковувати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатком № 5 як податкову звітність.
ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автошляхмостобуд» 12.08.2010 надіслало засобами поштового зв'язку до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, яку відповідач не визнав податковою звітністю у зв'язку з наявністю порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань, про що позивача було повідомлено листом від 13.08.2010 № 2629/10/3/28-312 та запропоновано надати нову податкову декларацію за липень 2010 року. При цьому у вказаному листі податковим органом не конкретизовано яке саме порушення слугувало підставою для невизнання декларації податковою звітністю та який недолік має бути усунено при повторному поданні податкової декларації.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.
Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181 ІІІ) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Абзац 5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Судами попередніх інстанцій не встановлено жодної із законодавчо встановлених обставин для невизнання поданої позивачем податкової декларації податковою звітністю.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва не надано судам попередніх інстанцій доказів наявності обставин, які б дозволяли не визнавати подану позивачем декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року як податкову звітність.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача щодо невизнання вказаної декларації не відповідають вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді М.О. Федоров
Ю.І. Цвіркун