08 липня 2014 року м. Київ В/800/2803/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С., Рецебуринського Ю.Й., Ситникова О.Ф., Стародуба О.П.,
Штульмана І.В.
перевіривши заяву Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області звернулось до суду із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у зазначеній справі.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнана протиправною та скасована вимога Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 08.08.2013 р. № Ф-1064 про сплату недоїмки в сумі 6960,48 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - без змін.
В заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Встановлений статтею 237 КАС України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у пункті першому вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права відповідач посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року №К/800/33413/13.
При цьому, зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.С. Пасічник
Ю.Й. Рецебуринський
О.Ф. Ситников
О.П. Стародуб
І.В. Штульман