"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/46669/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Амєліна С.Є.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправними наказів, зобов'язання нарахувати та доплатити премію, зобов'язання перерахувати та доплатити суму одноразової грошової допомоги при звільненні, стягнення моральної шкоди,
В травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 16.01.2013р. за №30 о/с та від 09.03.2013р. за №127 о/с.; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці нарахувати та доплатити йому премію за листопад 2012 року-березень 2013 року у розмірі 80 % грошового забезпечення в сумі 8509,49грн., зобов'язати перерахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розміру премії 80 % та доплатити 3691,98грн. й стягнути моральну шкоду в сумі 5572,00грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року позов задоволено частково: скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці №466 о/с від 05 грудня 2012 року, №12 о/с від 04 січня 2013 року, №61 о/с від 06 лютого 2013 року, №116 о/с від 04 березня 2013 року, №115 о/с від 04 березня 2013 року в частині встановлення щомісячної премії ОСОБА_4; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці нарахувати та доплатити ОСОБА_4 премію за листопад 2012 - березень 2013 року у розмірі 80 % грошового забезпечення у розмірі 8509,49грн.; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці перерахувати ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги при звільненні та доплатити 3691,98грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року скасовано в частині задоволення позову; в іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального і процесуального права, просив постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у вказаній частині скасувати й залишити в цій частині без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року.
Відповідач (Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці) в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 24.11.1982р. й остання займана ним з 08.07.2010р. посада - начальник лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці; звання - полковник міліції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №15 о/с від 11.01.2013р. позивача звільнено у відставку з органів внутрішніх справ на підставі п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.
Наказами ж Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 16.01.2013р. №30 о/с та від 09.03.2013р. №127 о/с до вказаного наказу від 11.01.2013р. №15 о/с було внесено зміни щодо дати звільнення позивача й остаточно визначено датою його звільнення 14.03.2013р.
Наказами Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці №466 о/с від 05.12.2012р., №12 о/с від 04.01.2013р., №61 о/с від 06.02.2013р., №116 о/с від 04.03.2013 р., №115 о/с від 04.03.2013р. позивачу було встановлено щомісячні премії у розмірах відповідно за листопад 2012р. - 50 %, за грудень 2012р. - 30%, за січень - березень 2013р. - по 0,5 % щомісячно й, як вказує позивач в позовній заяві, такі розміри премій є значно меншими, ніж він отримував раніше, що й стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування вказаних наказів, зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці нарахувати та доплатити позивачу премію за листопад 2012 - березень 2013 року у розмірі 80 % грошового забезпечення й суму одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 3691,98грн., прийшов до висновку про необґрунтоване фактичне зменшення Управлінням Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці позивачу розміру щомісячної премії, порівняно з виплачуваною (в розмірі 80%) в місяці, що передував винесенню спірних наказів.
Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, виходив з того, що чинним законодавством керівникові надано право самостійно вирішувати питання про визначення розміру премії підлеглим.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов ротового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу a деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 2.16.1 Інструкції встановлено, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення; індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.
За змістом пунктів 2.16.2 - 2.16.4 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів; зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання; виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.
Згідно з п.2.16.5 Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру, або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України; накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання; у рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
Відповідно до п.3.1 Положення про преміювання в структурних підрозділах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці осіб рядового і начальницького складу, затвердженого наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці №20 від 08.10.2009р., за результатами роботи за місяць розмір премії визначається за такими показниками: виконання заходів, передбачених планами роботи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, відповідного структурного підрозділу тощо; виконавська дисципліна (виконання доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівництва Міністерства внутрішніх справ України, Управління та ЛВ); своєчасність та якість підготовки довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності органів внутрішніх справ; стан забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів; службова дисципліна.
Розмір премії визначається за показниками, зазначеними в підпункті 3.1 Положення, та залежно від особистого вкладу осіб рядового і начальницького складу у загальні результати роботи (п.3.2 Положення).
Аналогічні умови преміювання встановлені й Положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, затвердженим наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці №73 від 31.01.2013р.
Таким чином, визначення розміру премії, як такого, для працівників відповідних підрозділів органів внутрішніх справ залежить від фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення у відповідному періоді, зменшення ж її розміру конкретному працівникові здійснюється лише у разі допущення останнім у відповідному періоді невиконання або неналежного виконання покладених на нього посадових обов'язків тощо й про це має бути виданий відповідний наказ із зазначенням конкретних підстав.
Однак, всупереч наведеним приписам законодавства, суди, вирішуючи спір, не встановили таких обставин, зокрема, який розмір премії було встановлено для працівників у спірні періоди та чи були наявними обставини, які стали підставою для зменшення (визначення іншого) розміру премії позивачу, а отже дійшли передчасних (й суперечливих) висновків відповідно про задоволення позову щодо скасування наказів Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці №466 о/с від 05 грудня 2012 року, №12 о/с від 04 січня 2013 року, №61 о/с від 06 лютого 2013 року, №116 о/с від 04 березня 2013 року, №115 о/с від 04 березня 2013 року, зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці нарахувати та доплатити позивачу премію за листопад 2012 - березень 2013 року у розмірі 80 % грошового забезпечення й суму одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 3691,98грн. (суд першої інстанції) та про скасування рішення суду в цій частині (суд апеляційної інстанції).
До того ж, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині оскаржуваної постанови, зазначаючи про скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, не вказав, яке рішення по суті позовних вимог в цій частині приймається апеляційним судом.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Амєлін С.Є.
Кочан В.М.