07 липня 2014 року м. Київ К/800/59352/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013
у справі № 816/1431/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.11.2012 №0013362301/1862 та №0013372301/1863.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 в задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Промелектронсервіс» за період з 01.10 по 31.12.2011 та ТОВ «Монтажник» за період з 07.01 по 31.12.2012, складено акт № 4504/22-209/05756783 від 30.10.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 46 764 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2011 року на суму 21 360 грн., за IV квартал 2011 року на суму 25 404 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 22 090 грн.
26.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0013362301/1862 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 46 764 грн. основного платежу;
- № 0013372301/1863 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 135 грн., у т.ч.: 22 090 грн. основного платежу та 11 045 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 27.01.2011 між ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (покупець) та ТОВ «Промелектронсервіс» (постачальник) укладено договір поставки товару від № 0085-СН, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.
12.09.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Монтажник» (підрядник) укладено договір підряду № 40-15-11, за умовами якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» і здати замовнику у встановлений договором термін об'єкти у відповідності до кошторисної документації, технічного завдання і графіку виконаних робіт і оплати за поставлені підрядником матеріали, а замовник зобов'язується передати підряднику у встановленому договором порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», а також прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкти та оплатити виконані роботи.
На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Промелектронсервіс» та ТОВ «Монтажник» в матеріалах справи наявні: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та акт приймання виконаних будівельних робіт № 22-02-1-11 за вересень 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно відніс витрати по придбанню товарів у ТОВ «Промелектронсервіс» та отриманню будівельних робіт від ТОВ «Монтажник» до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки надана до перевірки первинна документація не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що фактичні обставини справи свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат за відповідний період коштів, сплачених за отримані товари та виконані роботи ТОВ «Промелектронсервіс» та ТОВ «Монтажник», відповідно.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.
Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на поставку товару та виконання робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про поставку товару та виконання підрядних робіт не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Промелектронсервіс» та ТОВ «Монтажник», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.
Враховуючи вищезазначене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний