нп 2/490/2096/2014
Справа №490/3706/14-ц
23 червня 2014 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Пулатовій О.Є.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути у відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому скоєним відповідачкою злочином, передбаченим ст. 356 КК України та протиправними діями, які позбавили його права користування належним на праві власності майном та права проживання у будинку в сумі 7000 грн.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач послався на вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Відповідач вимоги позову не визнала, посилаючись на те, що він є надуманим та безпідставним : позивач не надав доказів завдання моральної шкоди з її вини, розмір заподіяної шкоди не підтверджений ніякими доказами.
Обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2008 року, ОСОБА_2 було зобов*язано не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1, що є їх спільною частковою власністю, передати ОСОБА_1 ключі від зазначеного будинку та вселити його в цей будинок. Після примусового виконання даного рішення 30.06.2009 року ОСОБА_2, самовільно, всупереч встановленого законом порядку виділили ОСОБА_1 кімнату, та вимагала від останнього будівництва окремого входу до цієї кімнати а також віддати ключі від будинку, перешкоджала проходу до вхідної двері, а 23 липня 2009 року самовільно, не поставивши ОСОБА_1 до відома, змінила замок від вхідної двері та відмовила від надання нових ключем, чим завдала останньому істотної шкоди, як співвласнику будинку. Позбавила можливості користування житлом.
Такі дії ОСОБА_2 є самоправними, вчиненими всупереч встановленого порядку та неправомірними, у цей же час вони завдали значної шкоди охоронюваним Конституцією України правам позивача, а саме праву користуватися належним йому майном та праву проживання у вказаному будинку і створюють склад злочину, передбаченому ст. 356 КК України.
За вказані дії ОСОБА_2 засуджена вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2011 року.
Вироком суду встановлено також, що діями ОСОБА_2 безперечно нанесена ОСОБА_1 моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях з приводу неправомірної поведінки щодо нього.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 20.09.2011 року даний вирок суду залишений без змін.
Із Ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2013 року , вбачається, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності.
Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов*язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За такого, посилання відповідача на не обґрунтованість,надуманість позову, відсутність доказів є безпідставними.
Окрім того, дії ОСОБА_2 носять систематичний характер , і тільки 19.06.2014 року нею передані ОСОБА_1 ключі від будинку. Вказаного відповідачем не спростовано.
За такого. суд вважає, що позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин, та і відповідач не просила про її застосування.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови).
При визначенні розміру цієї шкоди суд, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, враховує характер завданої шкоди, глибину і тривалість душевних страждань ОСОБА_1, а також те, що ОСОБА_2 не працює, являється інвалідом 2 групи, вимоги розумності, справедливості.
З урахуванням викладеного, суд вважає розумною і справедливою компенсацією моральної шкоди 1000 грн., задовольнивши позов частково.
Те, що вирок суду та ухвала Апеляційного суду Миколаївської області щодо ОСОБА_2 скасовані на підставі ст. 49 КК України в зв*язку із закінченням строків давності, а заявлений цивільний позов залишений без розгляду, не звільняє останню від цивільно- правової відповідальності, виходячи з вище викладеного.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору , а відповідач є інвалідом 2 групи, на підставі вимог ч.2 ст.88 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
Позов - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області в строки та в порядку, передбаченому ст.ст. 294- 296 ЦПК України.
Суддя Н.П. Черенкова