Справа № 456/1755/14-ц
Провадження № 2/456/1175/2014
іменем України
15 липня 2014 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Андрейківа Ю. Я.
при секретарі Куртій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька- ОСОБА_4, третя особа Лисовицька сільська рада про зобов»язання до виконання рішення ради, забрати блоки і залізобетонні конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити канаву, суд
Встановив:
28.04.2014р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з позовною заявуою до настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька- ОСОБА_4, про зобов»язання до виконання рішення ради, забрати блоки і залізобетонні конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити канаву. В позові позивачі вказують , що відповідач самостійно понавозив залізобетонні блоки і конструкції на територію сільської ради з намаганням розширити територію для будівництва нової церкви. У 2003р. відповідач почав завозити гравій та будівельні відходи у величезну нішу з конструкцій створивши небезпеку для руху. При цьому сесія сільської ради своїм рішенням № 106 від 11.09.2003 р. зобов»язала відповідача забрати блоки, звільнити територію від будівельних матеріалів та відновити стічну канаву. Позивачі зазначають , що порушення будівництва підпірної стіни не дозволяє забезпечувати вимоги безпеки дорожнього руху. За таких обставин просять задоволити позовні вимоги.
В суді позивачі позов підтримали з викладених в ньому підстав. ОСОБА_1 зазначив , що відповідач ще здійснив будівництво з 1992р.. Зазначив, що всім позивачем згідно рішення сесії делеговано право на звернення до суду, при цьому довіреності від сільської ради в них немає. Додатково усі позивачі пояснили, що їхні земельні ділянки не є суміжними з церквою в якій править відповідач. Зазначили , що укріплення підпірними конструкціями порушує їх права на безпечний рух , при цьому які саме вказали , що це спотворює вигляд дороги та є передумовою раніше ставшихся дорожньо транспортних пригод за участі жителів села. Просили слухати справу без участі третьої особи Лисовицької сільської ради пояснивши що делеговані радою.
Відповідач в суді та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги заперечили з підстав, що земля довкола церкви надана для її обслуговування виконавчим комітетом Стрийської районної ради. Позивачі не є представниками як Укравтодору так і сільської ради так як не виступають від їхнього імені та немають належних доручень на їх представництво. Окрім цього представник відповідача зазначив , що на сьогоднішній час релігійна громада узгодила з Укравтодором розмежування земельних ділянок. За таких обставин просили в задоволенні позову відмовити. Просили слухати справу без участі третьої особи Лисовицької сільської ради.
Третя особа Лисовицька сільська рада в судове засідання неявилась, про причини неявки суд неповідомила, заперечення на позов неподала.
Дослідивши усі наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив , що позовні вимоги задоволенню непідлягають з наступних підстав:
З рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської обл. № 106 від 11.09.2003р. вбачається, що сесія вирішила зобов»язати настоятеля храму «Покрови Божої Матері» ОСОБА_4 припинити будь які будівельні роботи, забрати блоки та конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів та відновити стічну канаву. При цьому з рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської обл. № 12 від 27.12.2010р. за зверненням голови релігійної громади УПЦ «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька- ОСОБА_4 про закріплення в постійне користування земельної ділянки, відмовити в такому та зобов»язати релігійну громаду знести самовільно встановлено підпірну стіну із залізобетонних плит, відновити водовідвідну канаву вздовж дороги Моршин - Болехів і відновити попередній стан ділянки до 01.05.2011р.. З даних рішень вбачається, що в рішенні № 106 від 11.09.2003р., яке невиконано на день звернення до суду , зобов»язувалось до дій саме настоятеля храму «Покрови Божої Матері» ОСОБА_4, а рішенням № 12 від 27.12.2010р. всю релігійну громаду, що унеможливлює задоволення вимоги до настоятеля щодо зобов»язань релігійної громади за даним рішенням. Пояснення позивачів щодо пропуску строків звернення до суду на виконання рішенні селищної ради № 106 від 11.09.2003р. не знаходять поважності причин за суб'єктивністю їх ознак.
Судом встановлено та неспростовано сторонами, що церква релігійної громади УПЦ «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька знаходиться на території у віданні Лисовицькою сільською радою.
Згідно довідки Стрийського районного відділу Львівської регіональної філії центру ДЗК від 21.01.2005р. № 7 за релігійною громадою УПЦ «Покрови Божої Матері» с.Б.Лисовицька закріплена земельна ділянка площею 0,1335га.. Відповідно до висновку Управління дежкомзему у Стрийському районі дана ділянка надана для обслуговування церкви УПЦ «Покрови Божої Матері» при цьому має обмеження виключно для використання її за цільовим призначенням та нечинення перешкод для будівництва, реконструкції та ремонту об»єктів інженерної і транспортної інфраструктури. В висновку державної експертизи Держкомзему України від 01.08.2006р. № 1-8/13 вказано, що технічна документація з землеустрою відповідає всім вимогам . В суді не здобуто доказів того, що голова релігійної громади УПЦ «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька- ОСОБА_4 своїми діями порушує дані обмеження. Окрім цього позивачі неможуть являтись належними представниками Лисовицької сільської ради з підстав відсутності довіреності від ради . Суд вважає, що належним позивачем по справі повинна бути Лисовицька сільська рада яка незважаючи на залучення її судом до справи жодних вимог в суд неподала .
Відповідно до Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно -правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Згідно ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» надання відповідного до законодавства дозволу на спорудження об»єктів містобудування незалежно від форм власності належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських Рад.
Згідно п. 34 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» до виключних повноважень органів місцевого самоврядування відноситься розгляд на сесії міської Ради питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до . 1,2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом. Якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотним порушеням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.
Разом з тим , відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з
позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК), що зазначено і в п.5 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва. При цьому відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою. При цьому як зазначається в п.22 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
В даному випадку позивачами належним чином недоведено порушення відповідачем наявність перешкод у користуванні власним майном та безпеки руху з огляду і на підписаний між Лисовицькою сільською радою, службою автомобільних доріг у Львівській області та настоятелем акт встановлення меж земельної ділянки УПЦ «Покрови Божої Матері» с.Б.Лисовицька від 14.03.2006р.. Окрім цього згідно листа заступника начальника Служби автомобільних доріг України від 01.11.2011р. дана служба погодила встановлену в акті межу від дороги 6.м. та підтвердила надання дозволу на влаштування підпірної стіни і тротуару від дороги Б.Лисовицька- Лисовичі, що спростовує відомості раніше прийнятого висновку Львівським науково дослідним інститутом № 1275 від 06.07.2010р. .
За таких обставин враховуючи , що здійснена підпірна стіна вчинена на земельній ділянці розташованій та території Лисовицької сільської ради , а остання з даним позовом будучи залученою до справи незвернулась, пропуск строку звернення до суду з вимогами стосовно виконання рішення сесії № 106 від 11.09.2003р. і необґрунтованість вимог про зобов»язання настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька виконати рішення ради від 27.12.2010р. № 12 про зобов»язання самої громади та враховуючи, що позивачами неподано належних доказів вчинення перешкод відповідачем щодо користування їхнім майном та порушення їхніх прав і інтересів при встановленні підпірної стіни, суд приходить до висновку , що в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на досліджені обставини та матеріали справи, керуючись ст.ст.10,60,212-215ЦПК України, ст.ст 316-319, 325,327, 373-376, 391,386,387,391 ЦК України, ст.ст. 78-81, 83, 90, 91 Земельного кодексу України, суд
Вирішив:
1. В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с.Б.Лисовицька- ОСОБА_4, третя особа Лисовицька сільська рада про зобов»язання до виконання рішення ради, забрати блоки і залізобетонні конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити канаву - відмовити.
2. Судові витрати залишити за сторонами.
3. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з
моменту проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги .
Головуючий-суддя Ю. Я. Андрейків