Справа № 11-кп/791/341/14 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія вирок ч.2 ст. 185 КК України Доповідач - ОСОБА_2
16 липня 2014 р.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі
ОСОБА_5 участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
Обвинуваченого ОСОБА_8
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12013230020005630 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.03.2014 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, освіта середня, неодруженого, студент ХДУ, судимого 12.12.2013 року вироком Дніпровського районного суду м. Херсона за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, 70 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на один рік, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -
Цим вироком ОСОБА_8 , засуджено за ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік. На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.12.2013 року на підставі ч.4 ст. 70 КК України підлягає самостійному виконанню.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини і правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_8 , вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом неправильно застосовано вимоги ст. 70 ч.4 КК України, оскільки при призначенні покарання з випробуванням, суд повинен був на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених ОСОБА_8 покарань. Крім того, вважає, що при призначенні ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, судом не в повній мірі враховано ступень суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу винного.
Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок в якому призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді двох років обмеження волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи відкритого типу. На підставі ч.4 ст. 70 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.12.2013 року виконувати самостійно.
Відповідно до вироку суду 21.10.2013 року ОСОБА_8 , якого слідчим Дніпровського РВ ХМУ УМВС України 31.10.2013 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 , ч.2 ст. 185 КК України, повторно, перебуваючи у спортивній роздягальні Херсонської гімназії № 3, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 15, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_9 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 2000 грн.;
Крім того, 21.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у спортивній роздягальні Херсонської гімназії № 3, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 15, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_10 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 1500 грн.;
Крім того, 21.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у спортивній роздягальні Херсонської гімназії № 3, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 15, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_11 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 1100 грн.;
Крім того, 23.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у спортивній роздягальні Херсонської загальноосвітньої школи №57, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Шенгелія, 9, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_12 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 250 грн.;
Крім того, 23.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у спортивній роздягальні Херсонської загальноосвітньої школи №57, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Шенгелія, 9, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_13 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 1200 грн.;
Крім того, 24.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у викладацькій, яка знаходиться в приміщенні спортивного залу Херсонської гімназії № 3, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 15, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_14 , спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 2290 грн.;
Крім того, 24.10.2013 року ОСОБА_8 повторно, перебуваючи у викладацькій, яка знаходиться в приміщенні спортивного залу Херсонської гімназії № 3, розташованій за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 15, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їж настання, таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_15 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 2999 грн.;
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про задоволення апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, заперечення проти апеляційної скарги прокурора захисника ОСОБА_7 вислухавши покази обвинуваченого ОСОБА_8 , дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши в судових дебатах аналогічні прохання сторін, останнє слово ОСОБА_8 , який вину свою визнав повністю і щиросердно покаявся, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.
Злочин, який скоїв ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, кваліфіковано правильно.
Однак при призначенні покарання суд в порушення ст. 413 ч. 1 п. 2 КПК України, допустив помилку при визначенні остаточного покарання за правилами кримінального закону України.
Так, судова колегія вважає необґрунтованим посилання суду на те, що кримінальним кодексом України не визначено як повинно призначатися покарання, коли одночасно відносно одного обвинуваченого різними органами досудового розслідування здійснюється досудове розслідування і одночасно ці кримінальні провадження направляються до різних судів одного міста, оскільки ст. 70 КК України прямо передбачає порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.
Також, суд призначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не правильно застосував вимоги ч.4 ст. 70 КК України та не звернув уваги на вимоги п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями.
Згідно із ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України
Також відповідно до вимог п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями, у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок судом постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та з урахуванням того, що усунення вказаних порушень можливе без погіршення становища обвинуваченого, він підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, яким необхідно привести призначення покарання ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог ч.4 ст. 374 КПК України, та визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, які встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на два роки із застосуванням ст. 75 КК України суд, як убачається з вироку, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості, те, що він вчинив сім епізодів злочинної діяльності, поєднані з кваліфікуючими ознаками повторності, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, що свідчить про систематичність вчинення злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, крім того, 12.12.2013 року вироком Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_8 засуджений за ч.1, 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
При обрання міри покарання обвинуваченому колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, визнання своєї вини повністю та щире каяття, його характеристику, добровільне відшкодування завданих ним потерпілій матеріальних збитків.
Тому вирок суду першої інстанції повинен бути скасований з винесенням нового вироку та з призначенням покарання в межах санкції статті за яким обвинувачується ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона 05.03.2014 року щодо, ОСОБА_8 , скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на строк три місяці в умовах ізоляції.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів приєднати вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.12.2013 року, яким засуджено ОСОБА_8 за ч. 1, 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік та на підставі ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Строк покарання відраховувати з дня затримання засудженого ОСОБА_8 . Зарахувати в строк відбування покарання знаходження ОСОБА_8 під вартою з 08.11.2013 року по 12.12.2013 року
Обрати запобіжний захід на особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили..
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після спливу строку, передбаченого КПК України, на його оскарження, а у разі оскарження після розгляду справи касаційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Херсонської області ОСОБА_2